“Кременчуцький сталеливарний завод” – одне з ключових підприємств української металургійної промисловості, яке спеціалізується на виробництві литих деталей для залізничного транспорту, вантажних вагонів, автомобілів «КрАЗ» та інших галузей важкої індустрії. За понад півстоліття свого існування завод пройшов шлях від невеликого виробництва до потужного металургійного комплексу, який забезпечував значну частину потреб країн СНД у спеціалізованій продукції. Далі на poltava-name.
Історія підприємства пройшла безліч технологічних інновацій, розширення виробництва та боротьби за виживання в умовах економічних криз. Від першої плавки у 1970 році до сучасних викликів – Кременчуцький сталеливарний завод залишається важливим гравцем у металургійній галузі, демонструючи стійкість і потенціал для подальшого розвитку.
Заснування та перші кроки (1960–1970 роки)
Будівництво Кременчуцького заводу литва і штампувань, знакового для міста промислового об’єкта, розпочалося у 1962 році. Це була частина масштабної програми з розвитку машинобудівного комплексу Української РСР, спрямованої на забезпечення авто- та вагонобудівних підприємств високоякісними литими деталями.
30 грудня 1970 року став історичною датою для заводу. В той час була отримана перша плавка сталі. А вже 15 березня 1971 року підприємство відправило першу партію продукції, а саме надресорні балки для потреб Крюківського вагонобудівного заводу. Ця подія ознаменувала початок повноцінної промислової діяльності підприємства.
У 1973 році запрацював комплекс вітчизняної розробки продуктивністю 33 тис. тонн литва на рік, а в 1975 – лінія німецького виробництва «Künkel-Wagner» на 30 тис. тонн. До кінця 1970-х років підприємство досягло випуску понад 68,5 тис. тонн литва на рік.
Перше десятиліття стало для заводу часом становлення. Завдяки впровадженню сучасних технологій та розширенню виробництва підприємство швидко набуло відповідного значення у галузі вагонобудування.
Розквіт та диверсифікація виробництва (1980–1990 роки)
У 1980-х роках завод досяг піка своєї продуктивності. Вже у 1982 році обсяги виробництва сягнули 89,1 тис. тонн литва. Окрім основної продукції, підприємство освоїло випуск товарів народного споживання:
- алюмінієвого посуду;
- сантехніки;
- металевих гаражів.
У 1988 році була створена чавуноливарна ділянка, а в 1992-му – лінія з виробництва склофаянсових виробів. Після розпаду СРСР завод пережив складний період адаптації до ринкових умов. У 1995 році він був реорганізований у відкрите акціонерне товариство.
1980–1990 роки показали здатність заводу адаптуватися до нових умов, розширюючи асортимент продукції та впроваджуючи нові технології.
Модернізація та міжнародне визнання (2000–2010 роки)
На початку 2000-х років завод взяв курс на модернізацію. У 2003 році було встановлено німецьке обладнання фірми «Laempe», а у 2004 – третю лінію «Künkel-Wagner», що дозволило збільшити річний обсяг виробництва до 138 тис. тонн.
Важливим кроком стало отримання сертифікації від Асоціації американських залізниць (AAR) у 2007 році, що підтвердило високу якість продукції. Завод неодноразово визнавався лауреатом конкурсів «Вища проба» та «100 кращих товарів України».
Цей період став часом технологічного прориву та інтеграції заводу у міжнародний ринок.
Сучасні виклики та перспективи (2014–2024 роки)
У 2014 році через залежність від російського ринку завод зупинив роботу. Часткове відновлення виробництва відбулося у 2016, проте у 2020 році підприємство знову припинило діяльність.
Сьогодні Кременчуцький сталеливарний завод стоїть перед необхідністю пошуку нових ринків збуту та інвестицій для оновлення виробництва. Його потенціал залишається значним, а історія доводить здатність до відродження. Українська залізниця потребує модернізації, а це – нові вагони та запчастини до них. Крім того, зростає попит на лиття для оборонної промисловості та автомобільного сектору (зокрема, для КрАЗу).
Якщо знайдуться інвестори або держава включить завод у програму підтримки стратегічних підприємств, КСЗ зможе не лише відновити виробництво, але й стати частиною європейських ланцюгів постачання.
Попри складні умови, завод має всі шанси повернутися на ринок за умови державної підтримки та модернізації виробництва.
Кременчуцький сталеливарний завод пройшов довгий шлях від радянського підприємства до одного з ключових виробників литва в Україні. Його історія – це приклад стійкості, інновацій та боротьби за виживання в умовах економічних змін.
Джерела: