У серці Полтавщини, серед зелених просторів і спокійних річкових краєвидів, розташоване місто Пирятин. Саме тут народився один із найвідоміших сирних брендів України. Пирятинський сирзавод — це не просто підприємство, а жива історія, смак якої знайомий поколінням українців. Заснований у самому центрі Лівобережної України, цей завод став справжнім символом смаку, якості та майстерності. Сир цього підприємства давно асоціюється з традиціями українського сироваріння. Його знають і люблять далеко за межами Полтавщини. Пирятинський сирзавод пройшов довгий шлях — від скромної артілі до одного з найбільших виробників сиру в Україні. Дізнаймося, якою була його історія. Далі на poltava-name.
Як у Пирятині з’явився сирзавод?
Історія Пирятинського сирзаводу бере початок у 1920 році, в період активного розвитку харчової промисловості у Радянському Союзі. Спочатку в невеликому містечку Пирятин на Полтавщині було створено молочну артіль, головним завданням якої було забезпечення населення молочними продуктами. Створення цього підприємства підтримувалося на державному рівні в рамках програми колективізації та модернізації аграрного сектору. У перші роки роботи виробничі потужності маслозаводу, який розташовувався на вулиці Цибаня і виготовляв масло та сир, були обмежені. Сировина надходила від навколишніх сільськогосподарських кооперативів.
Виробництво відбувалося вручну, за класичними рецептурами, з використанням елементарного обладнання. Проте, наперекір труднощам, попит на продукцію стрімко зростав. Сир і масло з Пирятина цінувалися завдяки високій якості та натуральному смаку.
У 1935 році підприємство було реконструйоване, модернізоване та розширене. Так, на вулиці Грушевського було збудовано цех з виготовлення твердого сиру. Згодом на це місце перенесли й сам маслозавод.
Пирятинський сирзавод у роки Другої світової війни
У роки німецько-радянської війни Пирятин зазнав серйозних руйнувань. У середині вересня 1941 року місто піддалося німецьким бомбардуванням. З 18 вересня того ж року воно перебувало в окупації. Вже наприкінці місяця нацистська окупаційна влада створила у Пирятині гетто. Виробництво на Пирятинському сирзаводі було майже повністю зупинене, а обладнання — частково евакуйоване або знищене. Багато працівників пішли на фронт.
У квітні та травні 1942 року в Пироговій Леваді біля Тарасівки гітлерівці здійснювали масові розстріли мирного населення Пирятинського та сусідніх районів. Таких розстрілів у роки окупації було багато. Найбільше постраждали євреї Пирятина. Одразу після захоплення міста німці оприлюднили наказ, у якому вимагали, щоб особи єврейської національності пройшли реєстрацію, після чого вони були зобов’язані носити білу пов’язку з жовтою шестикутною зіркою. У євреїв вилучали майно та цінності. Їм забороняли з’являтися в громадських місцях.
18 вересня 1943 року в Заудайські ліси Пирятинського району увійшли радянські війська. Того ж дня до 23-ї години вони штурмом заволоділи Пирятином. Уже наступного дня в місті та інших населених пунктах району було відновлено радянську владу. До речі, у 1944 році Пирятинський аеродром став одним із кінцевих пунктів операції під назвою «Френтик».
Після звільнення Пирятина від німецької окупації завод було оперативно відновлено і знову введено в експлуатацію під назвою Пирятинський маслосироробний завод. У 1946 році свою роботу в місті відновили практично всі підприємства, які працювали до війни.
Розширення і модернізація виробництва в радянський період
Після війни в колгоспах почали виробляти більше молока, тому постало питання про розширення заводу та збільшення його потужностей. У період з 1952 по 1954 роки були проведені роботи з модернізації підприємства. У результаті потужність заводу досягла 32 тонн продукції на добу. У 1958–1965 роках на підприємстві збудували цех для варіння твердих і напівтвердих сирів. У 1969–1973 роках було зведено новий завод, здатний переробляти 80 тонн молока на добу.
Новий Пирятинський сирзавод вже у перший рік роботи вийшов на провідні позиції в галузі. Продукція підприємства завжди відзначалася високою якістю. Постійними замовниками пирятинських сирів були Москва, Ленінград, Баку. Спробувати продукцію підприємства мали змогу навіть на Кубі.
У 1974 році на заводі провели реконструкцію складських холодильних приміщень, що суттєво зменшило втрати продукції під час зберігання. У 1978 році на підприємстві було введено в експлуатацію цех з виготовлення замінника цільного молока. Наприкінці 1970-х років завод виробляв 12 найменувань сирів, зокрема Голландський, Російський, Костромський, Сулугуні. У 1980 році на підприємстві збудували новий компресорний цех. На той час на заводі працювало понад 850 спеціалістів — це технологи, лаборанти, сировари та інші.
У радянський період Пирятинський сирзавод входив до числа провідних підприємств міста і неодноразово модернізувався. Так, у 1982 році було проведено планову реконструкцію технологічних цехів, що свідчить про прагнення керівництва до підвищення ефективності виробництва.
Пирятинський сирзавод у роки незалежності України
З набуттям Україною незалежності у 1991 році Пирятинський сирзавод, як і більшість підприємств харчової промисловості, опинився в умовах радикальних економічних та соціальних змін. Зникнення централізованої радянської системи постачання й збуту, інфляція, нестабільність на ринку сировини поставили підприємство перед серйозними викликами. Завод зумів пережити складний період переходу від планової до ринкової економіки, хоча зіткнувся з дефіцитом інвестицій та зниженням попиту на продукцію.
На початку 1990-х років завод був перетворений на відкрите акціонерне товариство, а згодом приватизований. Завдяки зусиллям менеджменту та збереженому виробничому досвіду підприємству вдалося зберегти основний цикл виробництва.
Сучасного вигляду Пирятинський сирзавод набув у 2005–2006 роках після входження до складу холдингу «Молочний альянс». Тоді на підприємстві було повністю оновлено виробниче обладнання. Постачальниками виступили компанії з Польщі, Німеччини та Іспанії.
У 2007 році на заводі впровадили повністю автоматизовану лінію формування та пресування сирів від іспанської компанії «Фібос». Після цього потужності підприємства з перероблювання молока у твердий сир зросли до 500 тонн молока або 50 тонн готової продукції на добу. Нова лінія дозволила мінімізувати контакт людини з продуктом, що забезпечило ще вищу якість продукції.
На Пирятинському сирзаводі впровадили сучасні європейські лінії перероблювання молока, були покращені системи контролю якості, запроваджено міжнародні стандарти HACCP. У результаті цих перетворень продукція заводу стала відповідати вимогам як внутрішнього, так і зовнішнього ринку, що дозволило експортувати її до країн ближнього і далекого закордоння.
У 2012 році було проведено ресертифікацію підприємства за міжнародними стандартами ISO 9001:2008 — системою управління якістю, та ISO 22000:2005 — системою управління безпечністю харчових продуктів.
З метою безпеки та стабільного забезпечення підприємства холодом було проведено реконструкцію компресорного цеху, де встановлено сучасне японське обладнання. Це дозволило ефективніше використовувати енергоресурси.
Секрет успіху підприємства
Пирятинський сирзавод випускає величезну кількість найменувань і сортів сиру. Це класичні тверді й напівтверді сири, а також плавлені та копчені сири, сирні продукти для кулінарії, спеціалізовані вироби для дітей. Продукція підприємства здебільшого реалізується під брендами «Пирятин» та «Яготинське для дітей».
На заводі кажуть, що секрет його успіху полягає у трьох складниках. Насамперед — це багаті традиції та досвід, накопичений десятиліттями. Головною особливістю технології виготовлення сирів є те, що вся продукція виробляється виключно з натурального молока без додавання рослинних домішок і добавок.
Основним напрямком діяльності заводу є виробництво твердих та плавлених сирів. Крім того, підприємство випускає незбираномолочну продукцію, суху демінералізовану молочну сироватку та вершкове масло.