У 21 столітті транспортне машинобудування є однією із найважливіших промислових галузей. Залізничне машинобудування, яке базується на створенні вагонів 2 типів – вантажних і пасажирських допомагає забезпечити зручне транспортне сполучення між містами та країнами. Це є важливим насамперед, щоб задовольнити логістичні потреби, особливо у воєнний час та полегшити переміщення громадян. Далі на poltava-name.com.
В Україні одне із найстаріших та найбільших машинобудівних підприємств розташоване у місті Кременчук, Полтавської області та має назву: публічне акціонерне товариство “Крюківський вагонобудівний завод” (ПАТ “КВБЗ”). Як було засноване та як розвивалось це підприємство?
Історія Крюківського вагонобудівного заводу
Історія Крюківського вагонобудівного заводу бере свій початок у 1869 році. Тоді було закладено фундамент для перших вагонних майстерень у Кременчуці. Будівництво майстерень тривало близько 20 років, перш ніж там почався ремонт спочатку товарних (1898 рік), а потім і пасажирських (1900 рік) вагонів.
Однак, з починаючи з 1900 року підприємство працювало у злиднях: бідність, громадянська війна, відсутність матеріалів, палива та непридатна до роботи техніка не сприяла повноцінній роботі майстерні, тому частина будівлі занепала. Лише у 1921 році вдалось відновити виробництво, коли на посаду керівника майстерень прийшов Микола Кожевников. Під його керівництвом було оновлено техніку, відремонтовано будівлі майстерень, значно розширено штат робітників та організовано фабрично-заводську школу учнівства при майстернях. У 1925 році до штату підприємства входили
1591 робітників і 237 службовців.
У березні 1930 року вагонні майстерні було передано у Народний комісаріат шляхів сполучення та присвоєно нову назву – Крюківський вагонобудівний завод, а через 2 роки почалась велика реконструкція підприємства.
Вже у 1935 році заводом було випущено понад 5900 платформ і 1800 вагонів. Таким чином, тоді Крюківський завод займав 2 місце серед усіх вагонобудівних підприємств у СРСР.
У перші роки Другої світової війни завод було частково евакуйовано до Пермі, але вже у 1943 році колектив заводу почав налагоджувати роботу виробництва.
Після закінчення війни, Крюківський вагонобудівний завод почав активно відновлювати та нарощувати свої виробничі потужності. У 1956 році було спроєктовано перший чотиривісний 40-тонний вагон для перевезення навалювальних вантажів, а у 1959 році було виготовлено 90-тонний саморозвантажувальний напіввагон для транспортування сипучих вантажів.
Підприємство постійно покращувало свою продуктивність. У 1960 році вдалось створити 100-тонний напіввагон, який був призначений для перевезення залізної руди. Це стало поштовхом для подальшого розширення та вдосконалення.
Крюківський завод за часів незалежності
Сучасний Крюківський машинобудівний завод є багатопрофільним підприємством, яке за рівнем інновації займає високі позиції у рейтингах серед високотехнологічних машинобудівних виробників. Завод виготовляє напіввагони, криті вагони, вагони-цистерни, бункерні вагони, візки, колійні пари, різні типи пасажирських вагонів для міжміських та міжнародних сполучень, а також рами візків метро, поверхові та тунельні ескалатори.
Окрім залізничного машинобудівництва, Крюківський завод розширює свої можливості в ескалаторобудуванні. Перші ескалатори кременчуцького виробника були встановлені у Києві, Харкові та Львові. Але підприємство розширює свої горизонти: підвищується рівень якості матеріалів, закуповуються найкращі європейські верстати, освоюються нові технології. Досягнення європейського рівня якості відкриває для Крюківського вагонобудівного заводу нові перспективи виходу на міжнародний ринок.
