Юрій Кондратюк — один із найзагадковіших і найвидатніших учених XX століття, чиє ім’я назавжди вписане в історію світової космонавтики. Український винахідник народився у Полтаві. Він став піонером у розробці теоретичних основ космічних польотів і одним із тих, хто передбачив висадку людини на Місяць задовго до її здійснення. Далі на poltava-name.
Попри складні життєві обставини, Юрій Кондратюк продовжував розробляти революційні ідеї, які згодом були використані NASA під час підготовки програми «Аполлон». У цій статті ми простежимо життєвий шлях Юрія Кондратюка, його наукові досягнення та внесок у розвиток світової науки.
Дитинство та юність Юрія Кондратюка
Майбутній винахідник народився 21 червня 1897 року в місті Полтава у шведсько-єврейській родині. Його батьком був Ігнатій Шаргей, єврей, який прийняв католицизм, а також «вічний студент». Мати, баронеса Людмила Шліппенбах, предки якої воювали на боці шведського короля Карла XII проти Петра І, була викладачкою французької мови. При народженні хлопчика назвали Олександром, однак згодом йому довелося змінити ім’я.
Мати Олександра Шаргея невдовзі після народження сина захворіла та була поміщена до притулку для душевнохворих, де померла у 1910 році. Його батько на момент народження сина навчався в Київському університеті та відігравав у вихованні майбутнього вченого лише епізодичну роль. Через деякий час після народження сина він покинув родину, а пізніше, навчаючись у Санкт-Петербурзі, вступив у цивільний шлюб з Оленою Гібербан. У 1910 році він помер від зараження крові.
Вихованням майбутнього винахідника займалися його бабуся Катерина Кирилівна та її другий чоловік Яким Никифорович Даценко, який походив із сім’ї священників із села Мала Павлівка. Вітчим бабусі був відомою на Полтавщині людиною. Він працював земським лікарем у місті Зінькові та служив у скарбниці. У своїй автобіографічній анкеті Юрій Кондратюк писав у графі про батьків: «Мене зростив нерідний дідусь».
Батько Олександра Ігнатовича деякий час навчався в Німецькій імперії, а після повернення до Росії у 1906 році забрав сина до Санкт-Петербурга. З 1910 по 1916 рік хлопчик навчався у Другій Полтавській чоловічій гімназії. Він мав інженерний склад розуму, тому ще під час навчання захопився точними науками. Полтавську чоловічу гімназію майбутній науковець закінчив зі срібною медаллю.
У 1916 році Олександр Шаргей вступив на механічне відділення Петроградського політехнічного університету, однак у листопаді того ж року його призвали до армії та зарахували до школи прапорщиків при одному з петербурзьких юнкерських училищ.
До демобілізації у березні 1918 року Олександр воював на турецькому фронті. Після Жовтневої революції, бувши офіцером революційної армії Вільної Росії, його мобілізували до Білої армії, однак він дезертував і ховався в місті Сміла на Черкащині.
Молодий чоловік боявся репресій через своє офіцерське минуле, тому за першої ж нагоди змінив ім’я та прізвище. Мачуха Олена Петрівна допомогла йому отримати документи Юрія Васильовича Кондратюка, який помер від туберкульозу у 1921 році. Під цим ім’ям Олександр Шаргей прожив до кінця свого життя.
Космічна глава в біографії Кондратюка
Ще під час навчання Олександр Шаргей захопився читанням науково-фантастичних романів, а вже у 1916 році, після закінчення чоловічої гімназії, під враженням від твору німецького фантаста Келлермана «Тунель» він почав працювати над теорією космічних польотів, самостійно вивчаючи вищу математику, фізику та хімію.
Ідеї щодо польотів у космічний простір молодий дослідник викладав у листах до Костянтина Ціолковського. У 1919 році Шаргей завершив роботу над рукописом «Тим, хто буде читати, щоб будувати». У ньому він представив схему чотириступеневої ракети на киснево-водневому паливі, вивів рівняння її руху та запропонував використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час спуску, що дозволяло значно економити паливо.
Наступною науковою працею вченого, вже під прізвищем Кондратюк, стала книга «Завоювання міжпланетних просторів», у якій він розрахував маршрут для польоту на Місяць. Видання вийшло дуже малим тиражем у 1929 році. У своїй книзі Кондратюк запропонував революційну схему польоту: вихід на орбіту Місяця, старт з орбіти на поверхню супутника, повернення на орбіту та стикування з основним кораблем, політ назад на Землю.
За задумом автора, на супутник Землі мала вирушити команда з трьох осіб. Двоє з них висаджувалися в спеціальному модулі на поверхню Місяця, тоді як третій залишався в кораблі на навколомісячній орбіті. Саме ця схема була використана під час польоту американських астронавтів у 1969 році, коли людина вперше ступила на поверхню Місяця.
Переїзд Кондратюка до Сибіру
Після зміни прізвища Юрій Кондратюк мешкав у різних містах і змінив чимало місць роботи та інженерних посад. Самоуки з таким талантом були дуже популярні в СРСР.
У 1927 році вчений переїхав до Сибіру, де за замовленням підприємства «Хлібопродукт» у місті Камінь-на-Обі спроєктував зерносховище «Мастодонт», місткістю 13 000 тонн зерна. Будівля, споруджена без єдиного цвяха, викликала підозри у місцевого керівництва, яке звинуватило Кондратюка у шкідництві. У результаті вчений був засуджений і відправлений на три роки до таборів. Попри це, незвичайний елеватор пережив усіх учасників цієї історії: він простояв до початку нового тисячоліття й згорів 2003 року через чиюсь необережність.
Відбуваючи термін в одній із новосибірських «шарашок» — спеціальних бюро для ув’язнених інженерів (зокрема, у спецбюро №14), Кондратюк встиг зробити два винаходи в галузі гірничошахтного обладнання, на які були отримані патенти та авторське свідоцтво.
На початку 1930-х років Сергій Корольов неодноразово запрошував ученого працювати у Групі вивчення реактивного руху, однак Кондратюк щоразу відмовлявся. Імовірно, він побоювався надмірної уваги до своєї особи, що могло призвести до розкриття його справжньої біографії. Не менш цікава доля ще одного видатного полтавського вченого Дмитра Іваненка.
Доля, покрита таємницею
У період із 1932 по 1937 рік вченого запросили брати участь у розробці надпотужної вітрової електростанції, яку за рішенням Орджонікідзе почали будувати в Криму на горі Ай-Петрі. У 1938 році було вирішено припинити будівництво ВЕС. Після цього Кондратюк до початку Другої світової війни займався проєктуванням малих дослідних вітрових електростанцій у Проєктно-експериментальній конторі вітроелектростанцій.
Деякий час Юрій Кондратюк жив і працював у Москві. На початку Другої світової війни, у 1941 році, вчений пішов добровольцем до московського ополчення. Довгий час вважалося, що полтавець загинув 3 жовтня 1941 року. Ця дата навіть вказана на меморіальній дошці в Полтаві. Однак пізніше з’явилася інша інформація. Як з’ясувалося, останнім роком життя вченого можна вважати 1942, що підтверджує його підпис у відомостях про отримання грошового утримання. Таким чином, поширилася версія про те, що полтавець загинув у лютому 1942 року і був похований у братській могилі на вулиці Красний Бор у Калузі.
За версією Джона Губолта, Юрій Кондратюк помер у 1952 році в США. Нібито в нацистському полоні його записи та розрахунки потрапили на очі одному зі спеціалістів. У результаті вченого відправили до керівника ракетної програми нацистської Німеччини Вернера фон Брауна. Після війни полтавець, побоюючись переслідувань з боку радянської влади, переїхав до США, де знову змінив ім’я. Цю версію підтверджує публікація в журналі Life, де було повідомлено про смерть Юрія Кондратюка.
Крім того, існувала версія про те, що вчений загинув у концтаборі. Як аргумент прихильники цієї гіпотези наводили факт виявлення після війни в Пенемюнде зошита з записами Юрія Кондратюка, у якому містилися формули та розрахунки з ракетної техніки.
Доля Олександра Шаргея виявилася трагічною і водночас дивовижною. Він був самоуком, однак його роботи сьогодні визнані у всьому світі, і він справедливо займає своє місце серед піонерів світової космонавтики.
Слава після смерті
Ім’я Юрія Кондратюка стало по-справжньому відомим лише у 1960-х роках, уже після початку космічної епохи. Полтавського вченого посмертно реабілітували, а його праці почали видавати великими тиражами. У містах СРСР вулиці почали перейменовувати на його честь. Ім’я Кондратюка було присвоєно кратеру на Місяці. Також на його честь назвали астероїд, відкритий у 1977 році.
Через кілька десятиліть ідеї, запропоновані Кондратюком, знайшли застосування в космонавтиці. Найбільш популярною стала концепція вченого щодо висадки на Місяць, відома як «рандеву на місячній орбіті». Цю технологію використали в програмі NASA «Аполлон». Американський фахівець і один із керівників програми Джон Губолт пізніше зізнавався, що, коли проводжав поглядом корабель «Аполлон-11», то думав тільки про Юрія Кондратюка.
Він зазначав, що це була унікальна й видатна особистість. Без цього вченого людство, навіть після освоєння космічних апаратів, ще довго залишалося б на навколоземних орбітах. Американець говорив, що Юрій Кондратюк, як ніхто інший, заслуговує на вдячну пам’ять нащадків.