Біохімія — одна з ключових наук, що лежить в основі розуміння життя на молекулярному рівні. Серед учених, які зробили неоціненний внесок у її розвиток, особливе місце посідає Олексій Миколайович Бах — видатний біохімік із Полтавщини. Його дослідження в галузі окиснювальних процесів і ферментології стали основою для багатьох сучасних наукових відкриттів. Далі на poltava-name.
Олексій Бах був не лише талановитим дослідником, а й видатним організатором. Він відіграв важливу роль у становленні біохімії як самостійної дисципліни. Праці цього вченого вплинули на розвиток медицини, біотехнологій та промислової хімії. Водночас історія його життя — це не лише історія наукових відкриттів, а й приклад відданості науці, подолання труднощів і прагнення до істини.
Ранні роки та освіта вченого
У березні 1857 року в містечку Золотоноша Полтавської губернії в багатодітній родині техніка-винокура народився син, якого назвали Абрам. Однак під час хрещення батьки несподівано змінили рішення й дали йому простіше та безпечніше ім’я — Олексій. Незабаром родина майбутнього вченого переїхала до Борисполя. Батько Олексія, працюючи на заводі, ще змалку познайомив сина з процесами бродіння та ферментації. Дивовижні властивості звичайних продуктів вразили хлопчика й пробудили в ньому глибокий інтерес до процесів, що відбуваються в живій природі.
У 1866 році Олексій вступив до Другої класичної гімназії, де навчався до 1875 року. У цей період юнак захопився природничими науками. Після закінчення гімназії батьки наполягали на тому, щоб син став лікарем, однак він відчував, що його справжнє покликання — наукова діяльність. Ще в шкільні роки майбутній учений ознайомився з працею Дмитра Менделєєва «Основи хімії», яка справила на нього велике враження.
Після закінчення школи Олексій вступив на відділення природничих наук фізико-математичного факультету Київського університету.
Революційна діяльність і заслання
У студентському середовищі тоді відбувалися революційні події, які вплинули й на майбутнього вченого. Так, після арешту свого знайомого за нібито невдалий замах на київського прокурора Бах організував студентські заворушення. За це його не лише відрахували з університету, а й відправили у заслання до міста Білозерська Новгородської губернії, де він захворів на туберкульоз. Через рік, унаслідок погіршення стану здоров’я, Олексія перевели до Новомосковська Катеринославської губернії.
У 1882 році Бах повернувся із заслання до Києва, де знову став студентом університету. У цей час він вступив до російської революційної нелегальної політичної партії «Народна воля», заснованої у 1879 році. Понад два роки вчений перебував у підпіллі, а у березні 1885 року, рятуючись від арешту, втік з Росії до Парижа.
Життя за кордоном
У Франції Олексій Бах заробляв на життя перекладами наукових статей з хімії для журналу «Науковий вісник». Редакція високо оцінила його роботу й запропонувала стати постійним перекладачем видання. Ба більше, через кілька років він отримав посаду постійного співробітника, який до 1917 року готував огляди хімічних патентів. Паралельно з цим біохімік займався власними дослідженнями, які проводив у домашніх умовах. У 1890 році Бах став науковим співробітником кафедри неорганічної хімії в лабораторії Колеж де Франс.
У 1891–1892 роках вчений працював у США, де впроваджував на винокурних заводах передмістя Чикаго удосконалені методи бродіння. У 1894 році, через погіршення здоров’я на тлі туберкульозу, він вирішив переїхати до Швейцарії. У Женеві він облаштував лабораторію просто у своїй квартирі, де проводив наукові дослідження, результати яких стали справжнім проривом.
У 1895 році вчений обґрунтував свою теорію окиснювальних процесів у живих організмах, яка увійшла у світову науку як теорія Баха – Енглера. Лозаннський університет надав Олексію Баху звання доктора за його внесок у біохімію.
У 1915 році вченого обрали президентом Швейцарського товариства натуралістів. Протягом цього періоду він написав низку статей і монографій, за які здобув науковий ступінь доктора хімічних наук без захисту дисертації. Також він очолював Товариство фізичних і природничих наук у Женеві.
Повернення Олексія Баха до Росії
Влітку 1917 року Олексій Бах залишив усе і повернувся до Петрограда. На той момент вченому вже було 60 років. Він взявся за налагодження своєї наукової діяльності та у 1918 році організував Центральну хімічну лабораторію при Вищій раді народного господарства (ВРНГ) РРФСР, яка у 1931 році була перетворена на Фізико-хімічний інститут імені Л. Я. Карпова. Олексій Миколайович обіймав посаду директора цього інституту до кінця свого життя. У 1935 році, разом з Олександром Опаріним, вчений заснував Інститут біохімії Академії наук СРСР і став його першим директором. У 1944 році Інституту було присвоєно ім’я Баха.
У 1936 році Бах ініціював створення першого у СРСР спеціалізованого журналу з біохімії під назвою «Біохімія» і став його головним редактором. З 1935 по 1941 рік він був академіком і секретарем відділу хімічних наук Академії наук СРСР.
Теоретичні роботи Баха з ферментів та його перекисна теорія біологічного окиснення стали науковою основою для розвитку харчової промисловості в Радянському Союзі. Завдяки його відкриттям були реконструйовані багато підприємств. Науковець також вивчав хімічні процеси, що відбуваються в рослинних клітинах, і зробив значний внесок у розуміння механізмів фотосинтезу.
Разом зі своїм учнем Сергієм Вейцманом Бах розробив теорію каталізованого окиснення, згідно з якою біологічне окиснення здійснюється за допомогою ферментів — оксидази та дегідрогенази. Це стало важливим кроком у вивченні метаболізму та механізмів передачі енергії в клітині.
Олексій Бах був одним із перших учених, які вивчали механізми біологічного окиснення. У 1897 році він висунув гіпотезу активного кисню, згідно з якою молекулярний кисень у клітинах перетворюється на активні форми, що беруть участь у біохімічних реакціях. Ці дослідження стали основою для розуміння ролі ферментів у клітинному диханні.
Бах був нагороджений чотирма орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора. У 1941 році він став лауреатом Державної (Сталінської) премії першого ступеня. А у 1945 році йому було надано звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». Олексій Миколайович також був обраний депутатом Верховної Ради СРСР першого скликання.
Особисте життя
Під час лікування у Швейцарії Олексій Бах познайомився з 17-річною Олександрою Олександрівною Червен-Водалі — сестрою міністра колчаківського уряду Олександра Олександровича Червен-Водалі. Влітку 1890 року закохані одружилися. Разом вони щасливо прожили 56 років. У цьому шлюбі на світ з’явилася дочка вченого — Лідія Олексіївна Бах.
Не менш цікава історія життя автора теорії космічних польотів — полтавського вченого Юрія Кондратюка.
Смерть великого біохіміка
Олексій Бах помер 13 травня 1946 року у віці 89 років. Поховали видатного полтавця в Москві на Новодівичому кладовищі.
У рідній Золотоноші у 1967 році, до 110-річчя від дня народження вченого, у сквері імені Баха було відкрито пам’ятник-бюст. У місцевому музеї створено експозицію, присвячену великому біохіміку.