Борошно та крупи — продукти, без яких неможливо уявити ні стіл, ні економіку Полтавщини. Але мало хто замислюється, що за кожним пакетом борошна чи гречки стоїть багатовікова історія: від перших дерев’яних жорен і водяних млинів до сучасних промислових заводів. Борошномельно-круп’яна промисловість регіону пройшла довгий шлях трансформації. Вона пережила індустріалізацію, радянську планову економіку та продовжує розвиватися в умовах незалежної України, зберігаючи історичні традиції й упроваджуючи сучасні технології. Дізнаємося, як змінювалася галузь Полтавщини та чому вона досі залишається важливою частиною життя регіону. Далее на poltava-name.
Млинарство на Полтавщині: від жорен до водяних і вітряних млинів
Зерно на Полтавщині здавна мололи вручну, використовуючи найпростіші жорна. З часом цей процес удосконалювався, і до середньовіччя на території регіону з’явилися водяні та вітряні млини. Історики вважають, що перші водяні млини на території України існували близько 7 тисяч років тому, а вітряні — приблизно на 4 тисячі років пізніше. Найпоширеніша думка свідчить, що і водяні, і вітряні млини активно застосовувалися ще з часів Київської Русі.
Водяні млини будували на річках зі швидкою течією, а вітряні — на пагорбах, околицях сіл, у полях і вздовж доріг. Іноді їх зводили групами по кілька десятків споруд, створюючи неповторні сільські пейзажі. Ці споруди не лише перемелювали зерно для людей і худоби, а й слугували своєрідними орієнтирами та місцями відпочинку для мандрівників.
У XIX столітті на Полтавщині, як і в Придніпров’ї та Слобожанщині, вітряних млинів було значно більше, ніж водяних. Водночас водяні млини активно будувалися на Гуцульщині, Бойківщині, Волині та Закарпатті. Корпус млинів міг бути зрубним або каркасним, рідше — кам’яним. На Полтавщині водяні млини переважно мали каркасну конструкцію. Часто в їхніх будівлях обладнували житлову кімнату з піччю та вікнами, де мешкав млинар або тимчасово зупинялися приїжджі, очікуючи своєї черги на помел.
Особливу увагу приділяли вітряним млинам стовпового типу. У Придніпров’ї та на Полтавщині вони були масивними, з низькою основою та приземкуватою формою, а корпус шалювали вертикально дошками. Вітряні млини могли бути одно- та двоповерховими, іноді з галереями чи горищами. На Решетилівщині, наприклад, діяли відомі вітряки біля села Паненки та в Сухорабівці. В останньому випадку млин належав графині Єлизаветі Василівні Капніст і був обладнаний за всіма вимогами того часу: вальці, жорна, турбіни та станки дозволяли випускати високосортне борошно для святкового хліба. Їй також належали інші млини на Полтавщині та в інших регіонах. Відомо також, що власником понад 420 млинів був землевласник Ярема Вишневецький.
З появою парових машин на рубежі XX століття традиційні водяні та вітряні млини поступово виводилися з експлуатації. З розвитком електроенергетики вони остаточно втратили практичне значення, поступившись місцем сучасним промисловим млинам і крупорушкам. Багато старовинних млинів збереглися лише як пам’ятки народної архітектури, але повернути до життя унікальні споруди, які колись прикрашали пейзажі Полтавщини, вже неможливо.
XX століття: індустріалізація та розвиток борошномельно-круп’яної промисловості
XX століття стало періодом кардинальних перетворень для борошномельно-круп’яної галузі Полтавщини. Після важкої економічної кризи початку 1920-х років регіон поступово відновлював господарство та промисловість. Уже в першій половині 1921 року в Полтаві почали працювати млини, макаронна фабрика, державний маслозавод та низка інших підприємств харчової промисловості. Це стало основою формування потужної переробної індустрії, здатної обробляти місцеве зерно та забезпечувати населення якісною продукцією.
До 1923 року в Полтаві діяло вісім млинів із майже 300 робітниками та 150 службовцями. Ці підприємства переробляли не лише зерно для хліба, а й для кормів, що було важливо для відновлення сільського господарства після кризи. Багато млинів Полтавщини були оснащені сучасними на той час механізмами — вальцями, жорнами та паровими приводами. Особлива увага приділялася якості борошна та круп, що давало змогу забезпечувати хлібопекарні, макаронні фабрики та приватне споживання.
На рівні України борошномельно-круп’яна промисловість активно індустріалізувалася в радянський період. Уже в 1958 році в УРСР налічувалося 16 951 борошномельно-круп’яне підприємство, з яких 619 (3,6 %) були великими. При цьому валова продукція великих підприємств становила 63,9 %. Загалом у республіці того року було вироблено 7 695,4 тис. тонн борошна та 397,2 тис. тонн круп.
Значну увагу приділяли виробництву борошна вищих сортів і розвитку сільськогосподарських млинів, а також правильному розміщенню підприємств за районами: будувалися великі вальцьові млини, але також діяли численні невеликі крупорушки з автоматизованими машинами типу «Українка» потужністю 5 т зерна на добу.
У 1959 році завод ім. Кірова в Могилеві-Подільському Вінницької області почав випуск агрегатних вальцевих млинів із пневматичним транспортуванням сировини та продуктів помелу, що дозволило підвищити ефективність галузі та вивести виробництво на новий рівень.
Полтавщина завдяки своєму центральному розташуванню та розвиненому сільському господарству увійшла до числа ключових регіонів країни у борошномельно-круп’яній промисловості поряд з іншими областями. У регіоні активно розвивалося елеваторне господарство, що забезпечувало зберігання та перероблення зерна, підвищуючи стійкість галузі та даючи змогу будувати масштабні переробні підприємства.
XX століття стало для Полтавщини епохою промислового зміцнення борошномельно-круп’яної галузі: у регіоні було збудовано багато підприємств, проведено механізацію та автоматизацію виробництва, значно зросли обсяги продукції. Полтавщина перетворилася на один із центрів перероблення зерна в Україні.
Стан борошномельно-круп’яної промисловості після розпаду СРСР
До моменту розпаду СРСР борошномельно-круп’яна промисловість Полтавської області вже являла собою індустріалізовану галузь. Станом на 1991 рік у регіоні діяли десятки великих профільних підприємств, здатних переробляти значні обсяги зерна та виробляти борошно різних сортів, крупи та комбікорми.
Після розпаду СРСР галузь зіткнулася з серйозними викликами. Головними проблемами були економічна криза, спад сільського господарства, скорочення обсягів зернової сировини та втрата традиційних ринків збуту. Багато підприємств відчули нестачу інвестицій, обладнання застаріло, що призводило до зниження продуктивності та якості продукції.
Попри ці труднощі, галузь поступово адаптувалася до умов ринкової економіки. У регіоні відбувалася приватизація великих заводів, модернізувалися виробничі лінії, упроваджувалися нові технології та стандарти якості. У результаті вже на початку 2000-х років більшість великих підприємств Полтавщини змогли відновити обсяги виробництва. Заводи переорієнтувалися на внутрішній ринок і експорт, а особлива увага почала приділятися якості продукції.
Технологічні інновації галузі
На початку XXI століття борошномельно-круп’яна промисловість Полтавщини вступила в епоху технологічних змін, спрямованих на підвищення якості продукції, збільшення продуктивності та зменшення впливу на навколишнє середовище. Сучасні підприємства почали відходити від традиційних методів обробки зерна та впроваджувати рішення, що дозволили поліпшити якість борошна і круп, зробити виробництво більш екологічним та економічно ефективним.
Ключовим нововведенням стала автоматизація виробничих процесів. Підприємства почали оснащувати системами контролю температури, вологості та інших параметрів, що дозволило точніше налаштовувати помел, зменшувати брак і оптимізувати роботу обладнання. Сучасні просіювальні та сортувальні машини відокремлюють сторонні домішки — каміння, металеві частинки та пил, що значно підвищує якість продукції.
Важливим аспектом модернізації стало розширення потужностей та впровадження сучасних систем зберігання й транспортування продукції. Термоконтейнери та силоси дозволили підтримувати оптимальні умови для борошна та круп на всіх етапах — від виробництва до споживача. Паралельно підприємства поступово перейшли на чистіші джерела енергії — сонце, вітер і гідроенергію, що зменшило вуглецевий слід виробництва.
Галузь також активно диверсифікує продукцію. Крім традиційної муки та круп, виробляється цілозернова, функціональна та спеціалізована мука, нові види круп і перероблених зернових продуктів, що дозволяє розширювати ринки збуту, зокрема міжнародні.
Прикладом сучасного високотехнологічного підприємства є завод у Миргородському районі, розрахований на перероблення до 120 тонн зернових і бобових культур на добу. Продукція — кукурудзяна крупа, кукурудзяне борошно та жовтий колотий шліфований горох — частково експортується до ЄС та на Близький Схід. Лінії пакування дозволяють обробляти до 25 тонн продукції на годину. Підприємство співпрацює з місцевими аграріями, закуповуючи посівний матеріал гібридної кремнистої кукурудзи, що відповідає європейським стандартам якості.
Крім того, в області планується будівництво нового заводу з перероблення соєвого шроту продуктивністю 500 тонн на добу з інвестиціями понад 76 млн євро. Проєкт створить понад 100 нових робочих місць, упровадить сучасні технології перероблювання та отримає податкові та митні пільги від держави.
Впроваджувані в борошномельно-круп’яній промисловості Полтавщини технологічні інновації допомагають підвищувати якість продукції, розширювати збут, зменшувати екологічний вплив і зміцнювати позиції регіону на внутрішньому та міжнародному ринках.
Джерела:
- https://ukrssr.com.ua/poltav/rozvitok-promislovosti-ta-zagostrennya-sotsialnih-vidnosin-na-poltavshhini-v-drugiy-polovini-xix-na-pochatku-xx-st?utm_source=chatgpt.com
- https://poltava.one/uk/eternal/mlynarstvo-na-poltavshhyni-pravichne-j-mistychne-remeslo-1928
- https://files01.core.ac.uk/download/pdf/43283322.pdf
- https://shron1.chtyvo.org.ua/Zham_Olena/Boroshnomelne_vyrobnytstvo_Pravoberezhnoi_Ukrainy_kintsia_KhVIII__pochatku_KhKh_st_istoriohrafiia.pdf?PHPSESSID=nq8i0k04k66eau4fn6thvv1m07
- http://poltavahistory.inf.ua/history13_7r.html
- https://osvita.ua/vnz/reports/culture/11565/
- https://latifundist.com/novosti/66992-na-poltavshchini-vidkrivsya-novij-pererobnij-zavod-yakij-vigotovlyatime-krupi-ta-boroshno?fbclid=IwY2xjawJPbo5leHRuA2FlbQIxMA