«Залізна лихоманка» — це термін, яким описують стрімкий розвиток металургійної та гірничодобувної промисловості, пов’язаний з відкриттям родовищ залізної руди. У XIX — на початку XX століття багато регіонів світу переживали подібний бум, коли видобуток і перероблення цих мінеральних утворень ставали основою економіки, залучаючи інвесторів, робітників і підприємців. Далі на poltava-name.
Хоча Кременчук не був центром видобутку залізної руди, його промисловість виявилася тісно пов’язаною з металургією. Близькість до найбільшого рудного басейну Кривого Рогу, розвинута транспортна інфраструктура та поява потужних машинобудівних підприємств зробили місто важливою ланкою в ланцюгу виробництва та перероблення металу. Завдяки цьому Кременчук відіграв значну роль в індустріалізації України, ставши важливим промисловим вузлом, де метал перетворювався на техніку, обладнання та будівельні конструкції.
Кременчуцький залізорудний район або Кременчуцька магнітна аномалія
Перші згадки про те, що у Кременчуцькому повіті може бути залізна руда, належать до 1897 року. Тоді за дорученням Полтавського губернського земства в регіон приїхав академік Володимир Іванович Вернадський. Разом з першим завідувачем Природно-історичного музею, грунтознавцем Михайлом Олександровичем Олеховським учений обстежив ймовірні місця знаходження залізної руди. Після цього Вернадський припустив, що поблизу Кременчука є великі запаси сировини. У березні 1897 року на сторінках журналу «Хуторянин» вийшла стаття вченого про Кременчуцьку магнітну аномалію. У матеріалі академік Вернадський повідомив про наявність залізистих кварцитів у каменоломнях навколо Кременчука.
Великий залізорудний район площею 100 квадратних кілометрів розташований на лівому березі річки Дніпро в Полтавській області. Детальне магнітне обстеження ділянки, розташованої вздовж залізниці, яка з’єднувала Кременчук і Полтаву, було проведене в період з 1924 по 1928 рік під керівництвом відомого ленінградського геолога та геофізика Андрія Строни. Пошукові та розвідувальні роботи почалися в 1931 році. У 1939 році були опубліковані результати проведених досліджень. В них було детально описано кілька аномальних магнітних зон, серед яких були Кременчуцька магнітна аномалія, аномалія в селі Попівка Глобинського району, Омельницько-Ламанська аномалія в Кременчуцькому районі та інші.
Роботи цих досліджень використовуються геологами й сьогодні. Більш детальні пошукові роботи продовжились у регіоні після Другої світової війни. Промисловий видобуток залізної руди тут ведеться з 1970 року.
Кременчуцька магнітна аномалія є північним продовженням Криворізького залізорудного басейну. Вона складається з докембрійської залізорудної формації, аналогічної криворізькій. Територіально цей залізорудний район є смугою завдовжки до 45 кілометрів і шириною до 3,5 кілометрів метаморфізованих залізисто-кременистих порід і сланців, яка тягнеться в північно-східному напрямку. У цьому районі є не менше 10 родовищ. Найвідоміші з них — Горішньоплавнинське, Лавриківське, Єристівське, Біланівське та Кременчуцьке. Загальний запас руд у них складає понад 4 500 000 тонн при середньому вмісті заліза 27,4-58,5%.
Горішньоплавнинське і Лавриківське родовища розробляються відкритим способом Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом. У Кременчуцькому залізорудному басейні зосереджено близько 16% промислових запасів заліза України.
Розвиток металургійної промисловості в місті
Кременчук є одним із ключових промислових центрів України. Місто спочатку розвивалося як транспортний і виробничий вузол, що сприяло становленню і зростанню металургійної галузі. Цей сектор орієнтований не тільки на перероблення сировини, але й на випуск продукції для найрізноманітніших сегментів економіки. Кременчуцькі підприємства забезпечують металопродукцією не лише українські ринки, а й закордонних замовників.
На території регіону працює кілька великих підприємств. Одним з найстаріших у місті є Кременчуцький сталеливарний завод. Це підприємство спеціалізується на виробництві сталевих відливків для машинобудування, залізничного транспорту та інших галузей. Завод випускає широкий спектр литої продукції, активно впроваджує сучасні технології в процес лиття та оброблення металу. До речі, на Полтавщині є галузі, які потребують цікавих і неординарних стартапів.
Не менш відомий в Україні Кременчуцький колісний завод. Це найбільше в країні підприємство з виробництва залізничних коліс, які має попит не лише на вітчизняному, а й на міжнародному ринку. Завод відіграє стратегічну роль у забезпеченні залізничної інфраструктури країни. Також у Кременчуці розташований Крюківський вагонобудівний завод. Це машинобудівне підприємство спеціалізується на виробництві вантажних і пасажирських вагонів, локомотивів і залізничного обладнання. Металургійна частина заводу включає виробництво литих деталей, оброблення металу та збірку конструкцій.
Крім того, у Кременчуці працюють десятки малих і середніх підприємств, які займаються механічним обробленням металу, виробництвом металевих конструкцій і литтям. Металургійна промисловість Кременчука продовжує розвиватися, адаптуючись до сучасних вимог ринку. Заводи впроваджують нові технології, підвищують якість продукції та освоюють нові ринки збуту. Кременчук при цьому зберігає статус одного з провідних промислових центрів України, де метал перетворюється на високотехнологічну продукцію, що має попит як всередині країни, так і за її межами. Сьогодні це полтавське місто є українським гігантом у гірничодобувній промисловості.
Відмінність Кременчука від Кривого Рогу в період «залізної лихоманки»
Наприкінці XIX — на початку XX століття Україна переживала період стрімкого промислового зростання, що було пов’язано з видобуванням і переробленням залізної руди. Ключовими містами, які були залучені до цього процесу, стали Кривий Ріг та Кременчук. Проте їхня роль у період «залізної лихоманки» була різною. Кривий Ріг став центром видобутку залізної руди завдяки своїм унікальним запасам. Саме тут знаходяться одні з найбагатших в Європі родовищ залізистих кварцитів, вміст заліза в яких досягав 60-70%. Активний видобуток почався наприкінці XIX століття, що привернуло великі інвестиції та сприяло стрімкому розвитку міста.
На відміну від Кривого Рогу, у Кременчуці не було таких багатих родовищ залізної руди, однак це місто відігравало важливу роль у її переробленні та транспортуванні. Кременчук став великим перевалковим пунктом для сировини, видобутої в інших регіонах, необхідної для металургійного виробництва. Тут з’явились ливарні та механічні підприємства, що виробляють сільськогосподарську техніку, залізничне обладнання та компоненти..
Отже, Кривий Ріг став символом «залізної лихоманки», пов’язаної з видобутком руди, а Кременчук — важливим ланцюгом у її транспортуванні та переробленні, що зробило обидва міста ключовими учасниками металургійного буму.
На Полтавщині можна побачити, як видобувають залізну руду
Одне з найбільших родовищ залізної руди на території України розташоване в місті Горішні Плавні. Ресурс із кар’єрів тут видобувають фахівці Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Це один з небагатьох промислових гігантів країни, куди дозволяють потрапити туристам. Полтавські туроператори пропонують захопливі екскурсії до Горішніх Плавнів і на Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат.
Тут можна побачити гігантський кар’єр глибиною до 400 метрів і довжиною понад 7 кілометрів. З оглядових майданчиків відкривається захопливий вид на навколишні краєвиди. Найбільше вражає величезний кар’єр, який займає площу понад 1 500 гектарів. З першого погляду це виглядає, як малюнок. Масштаби кар’єра просто вражають, як і техніка, що використовується на ньому: самоскиди, бурові установки, екскаватори та рудовози, діаметр коліс яких становить 3,5 метра.
Полтавський ГОК був заснований у шістдесятих роках XX століття в рамках програми СРСР з розвитку важкої промисловості. Спочатку комбінат планувався як велике підприємство з видобутку та збагачення залізної руди.
Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році ГОК опинився на території незалежної України. Підприємство досить швидко адаптувалося до нових умов і ринкової економіки, ставши одним із ключових постачальників залізорудних котунів в Україні та Європі. Сьогодні продукція комбінату має великий попит на міжнародному ринку. Вона відзначається високою якістю і відповідає світовим стандартам.
Джерела:
1.https://www.radiosvoboda.org/a/rokiv-tomu-inozemni-investytsiyi-ta-kryvbas/31459942.html
2. https://www.dnipro.libr.dp.ua/istoriyaKryvohoRohu
3. https://history.1kr.ua/publication/648
4. https://history.1kr.ua/publication/62