Величезні запаси заліза зосереджені в районі Кременчуцької магнітної аномалії. Це родовище корисних копалин, що розташовується на Полтавщині, неподалік лівого берега Дніпра. Воно утворилося у вигляді гігантської смуги завдовжки приблизно 45 кілометрів та завширшки від 500 до 3500 метрів на різних ділянках. Далі на poltava-name.
Полтавщина на дні моря
Як же з’явилося це диво природи в наших краях? 3 мільярди років тому на території південно-західної частини сучасної Полтавщини плескалося тепле море. Це водоймище оточували геологічні породи магматичного походження. Згодом давні брили руйнувалися і порушувалися в бік мілководдя. Там із ними відбувалися фізико-хімічні метаморфози та перетворювали їх на залізисті кварцити, з яких трохи пізніше формувалася залізна руда.
Кременчуцька магнітна аномалія зацікавила вчених ще в ХІХ столітті. Вивченням цього регіону займався академік Володимир Вернадський. У 1897 році він опублікував результати своїх геофізичних досліджень у журналі. І заявив, що в каменоломнях навколо Кременчука природою заховано справжнє багатство — колосальні поклади заліза.
У 1924–1928 роках геологи під керівництвом Андрія Строни ретельно обстежили велику ділянку землі між Кременчуком та Полтавою. Вони помітили, що параметри магнітного поля тут значно відрізняються від тих, що спостерігаються в сусідніх регіонах. І дійшли висновку, що причина магнітної аномалії — металеві маси, що спочивають під покривом ґрунту.
Копалини бідні та багаті
Незабаром тут справді виявили не одне, а навіть кілька великих родовищ залізняку. Й умовно поділили їх на дві групи. Північні родовища: Галещинське, Василівське та Броварське. Південні: Горішньоплавнівське, Лавриківське, Біланівське. Їхня сумарна площа — понад 100 квадратних кілометрів.
Залізисті кварцити Кременчуцької аномалії містять різний відсоток заліза: від бідних руд (21 %) до багатих (58 %). У південній групі середній вміст заліза від 21 % до 35 %, а в північній від 38 % до 58 %. Насичені залізом копалини не підлягають збагаченню — з них можна відразу робити залізисті окатиші і відправляти на металургійні комбінати.
Цікаво, що всі промислові запаси залізних руд в Україні “зберігаються” в Криворізькому залізнорудному басейні (18,7 мільярда тонн), Кременчуцькому залізорудному басейні, який є продовженням Криворізького (4,5 мільярда тонн) та Керченському родовищі бурих залізняків (1,4 мільярда тонн). Такі дані опубліковані на сайті Кременчука.
Штурм підземної фортеці
У 1970-х роках неподалік нинішнього міста Горішні Плавні стартував промисловий видобуток залізняку та перероблення його на гірничо-збагачувальному комбінаті. Довжина покладу тут майже 3 км. Товщина 50–60 метрів у північній частині та 270 метрів у південній частині.
Виробничий процес починався зі звільнення рудних покладів від зайвих порід. Вони складаються з піску, м’якої глини та скельних кварцитів. Пісочний ґрунт видалявся гідромеханічним способом, глина вилучалася екскаваторами, а в скельних каменях свердлили отвори, заповнювали їх вибухівкою і руйнували підземні фортеці.
Залізні руди видобуваються теж буропідривним способом. Зруйнована вибухом руда завантажувалася в автосамоскиди та перевозилася на дробильну фабрику. Після цього починалося збагачення продукту. У результаті цього процесу підвищується концентрація заліза та видаляється порожня порода. Це механічний поділ заліза та непотрібних домішок під час дроблення. Крім того, додатково використовують магніти, щоб відокремити залізо від дрібних каменів та піску.
До речі, побічні матеріали можна не викидати, а використовувати в промисловості. Наприклад, пісок придатний для виробництва силікатної цегли, будівельних блоків, порожнистих залізобетонних плит. А глину додають під час виготовлення цементу, керамзиту, черепиці.
