“Поміж трав і лісів плине Ворскла і слухає тишу, а над нею присів повний місяць у сяйві легенд. Чую я, як вода прохолодою ранньою дише. Ще вітрець не гойдавсь – він удень головний диригент. Тихо Ворскла пливе – оксамитом-водою хлюпоче, а як день оживе, засміються ліси серебру, зацвітуть береги, адже знають, як річечка хоче свою долю вручить незрадливому батьку Дніпру”, — йдеться у вірші сучасної поетеси Ганни Верес.
І це справді так: Ворскла — Дніпрова річка-посестра мальовнича й легендарна! Далі на poltava-name.
Походження назви красуні-ріки
Хто на Полтавщині не чув легенду про походження Ворскли? Таких людей, певно, небагато. У народній оповіді йдеться, що цар Петро І зронив підзорну трубу у води цієї ріки. Утративши назавжди особисту річ, розгніваний цар у відповідь обізвав річку крадійкою скла, мовивши: “Вор скла!”.
Але дана коротка легенда дуже сумнівна (хоча щодо перебуванні Петра І на Полтавщині сумнівів точно немає). Насамперед легенда неправдоподібна тому, що вона виникла пізніше від першої літописної згадки про річку. Слово “Ворскла” зафіксоване у Іпатіївському літописному списку “Начальной лєтописи” 1174 року та супроводжується цитатою, яка часто згадується місцевими істориками: “… того же лета Игорь Святославович совокупи полки свои и еха в поле за Ворсклым и стрете половцы иже тут ловя языки…”.
Начитані і науково підковані полтавці мають в запасі кілька більш обгрунтованих версій походження даного топоніму. Зокрема є дослідники, які вважають, що термін «Воръсколъ» належить до поняття прикордонного укріплення, бо «воръ» у певний час означало поняття “паркан” чи “огорожа”.
Інший варіант виникнення географічної назви походить від терміну аорсів – народності, яка колись входила до складу сарматського племені. Згодом назву підхопили тюркомовні кипчаки.
Те, що вищезгадана легенда про Петра І є нічим не підтвердженим міфом, вважають і в “Полтавському історичному товаристві”. Там теж переконані, що назва річки складається з тюркського кореня «ворск» (аорс — одна з назв аланів), що сполучений з болгарським топонімічним суфіксом «-ла».
Є також і припущення, що назва річки утворилася від скіфо-сарматських слів “вор” і “скол”, й таке поєднання означає “біла вода”. А виникла асоціація тому, що корінною породою басейну даної річки була крейда.
А ще друга частина назви Ворскла у монгольській мові означає поняття «долина» чи «річка». Тому побутує думка, що наймення Ворскли походить від тюрків, які деякий час населяли місцевість біля річки.
Ще один з численних варіантів народження річкового “імені” — походження від тюркського слова “борсикли” (тобто “борсуча”, що ймовірно пов’язано з ареалом розповсюдження цих тварин на територіях річки).
Назва Ворскла, будучи відомою з літописів ХІІ століття, зустрічалася у кількох схожих формах. У стародавніх джерелах, таких як “Повість временних літ” (ХІІ ст.) та “Іпатіївський літопис” (1420-ті рр.) знаходимо варіанти: “Воръскол”, “Върьскла”, “Въскол”.
Як вважають краєзнавці, ймовірно, до того річка мала кілька інших “імен”. Кажуть, одне з них — Пантікапей (тобто «рибний шлях»). Відомості про інші назви не збереглися.
Історія Ворскли пам’ятає як на територіях сучасної України й росії жили скіфи та сармати, які на повну користувалися її благами. Цьому підтвердженням — залишки стародавніх поселень та їх історія. У цих краях колись проходив бойовий кордон із кочовим печенізьким формуванням. Ворскла бачила і дві великі битви. Перша греміла 12 серпня 1399 року між литовським князем Вітовтом і ординцями. Вона описана у літописах як така, що стала ключовою у відносинах Великого князівства Литовського і Золотої Орди. І вже набагато пізніше сталася Полтавська битва 1709 року, про яку шведський історик Густав Адлерфельд у дослідженні 1740 року писав, що вона відбулася на тому ж полі, де свого часу була розбита армія Вітовта…
Також є дані, що колись у місці, де Ворскла стрічається з Дніпром, була розташована одна з важливих козацьких переправ під назвою Переволочна. Однойменну назву носила й тамтешня фортеця.
Ім’я Ворскли вказане й на знаменитій карті французького інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1648 року.
Штрихи її “портрета”
Фото: звивиста красуня-Ворскла.
Ворскла давно в ТОПі найгарніших річок Лівобережної України, хоч і не входить до переліку найбільших. У виданні “Полтавська область: природа, населення, господарство” йдеться, що Ворскла бере свій початок на схилах Середньоросійської височини в Бєлгородській області росії і далі протікає по території Білгородщини, а потому — по територіях Сумщини і Полтавщини в Україні (дана ділянка відноситься до Придніпровської низовини) та несе свої води у Дніпро, а точніше впадає у Дніпродзержинське водосховище. У могутнього Дніпра Ворскла є лівою притокою.
Загальна довжина Ворскли — 464 кілометри, а загальна площа басейну річки становить 14 тисяч 700 кілометрів квадратних. І “левова” її частина протікає саме Україною. В межах Полтавщини протяжність ріки — 226 кілометрів і тече вона територією колишніх Котелевського, Зіньківського, Диканського, Новосанжарського, Кобеляцького і Полтавського районів.
Річка здавна відзначалася мальовничістю. Лівий берег “вдався” низинним і пологим, тут чимало лук, трапляється заболочена місцевість. Це на відміну від високого правого, бо в окремих місцях він сягає 80-ти метрової висоти, є крутим, з пагорбами і ярами, мішаною лісистою місцевістю.
Ворскла — річка, що належить до рівнинного типу, вона спокійна з плавною течією, швидкість якої — кілька кілометрів на годину. Загальна ширина дельти річки — 5-6 кілометрів. Русло Ворскли досить звивисте. А щодо глибини, то трапляються і досить мілководні, і досить глибокі ділянки. В середньому глибина річки — півтора метри, а масимальна становить метрів 10-12. Грунт дна Ворскли переважно піщаний, рідше мулистий.
По всій своїй протяжності Ворскла має кілька приток. На Полтавщині це річки Коломак, Мерла, Тагамлик, а ще дрібніші — Ковжижа, Полузір’я, Кобелячок. Правих приток у Ворскли менше і вони короткі та моловодні. Серед найбільших міст України, що стоять на Ворсклі — Полтава і Кобеляки на Полтавщині, а ще Охтирка на Сумщині. В росії в Білгородській області це місто Грайворон. Інші населені пункти поблизу Ворскли – це села і селища.
На зиму Ворскла “засинає” і перебуває під кригою загалом до березня. Найвище річкові води тримаються у перші місяці весни, а найнижче — у липні-жовтні. Ворскла набирається сил за рахунок танення льоду та снігу, випадання дощів та живлення грунтовими водами.
У Ворсклі й довкола вирує життя
До XVIII століття Ворскла була судноплавною. У ХХ-му столітті спокійний плин річки було сильно змінено. На порівняно невеликій ріці звели кілька гребель і шлюзів-регуляторів, а ще декілька невеликих ГЕС. Внаслідок цього Ворскла стала схожа на окремі ізольовані водойми. Від цього насамперед постраждала риба, яка втратила змогу рухатися вгору за течією… А ще це впливає на заростання і замулення річки.
Були роки, коли у Ворсклі мешкали до 50 різновидів риб. Нині все зовсім по-іншому. Проте рибалки зауважують, що тут можна зустріли щук, окунів, плітку (плотву), головня, лящів, линів, карасів та інших риб. А на глибині — навіть чималих сазанів і сомів. Немало у Ворсклі й раків. У мішаних лісах на берегах річки чудово почуваються й дикі тварини: лисиці, кабани, зайці, косулі та інші. Річку та навколишні території полюбляє численне птаство: дикі качки, чаплі, фазани, кулики, куріпки і лебеді…
Місце незабутніх вражень
Любителі активного способу відпочинку полюбляють курсувати Ворсклою на байдарках, каяках та інших плавзасобах і знають, що це один з наймальовничіших водних маршрутів по всій Україні. Перебуваючи на водній гладі, туристи милуються заповідними територіями. А здібний гід вам розповість чимало цікавого і покаже рослини, занесені до Червоної книги України та до Європейського червоного переліку. Дуже мальовнича ділянка Ворскли поблизу села Котельва на Полтавщині, це надзвичайний мікс піщаних берегів, лісових галявин та соснових борів. Ворскла забезпечить туристам саме спокійний відпочинок, зокрема і в сімейному форматі, адже сплави її водами нескладні, а тому для їх здійснення не потрібні надмірні фізичні зусилля.
Ворсклі століттями присвячують вірші, про неї співають пісень і малюють її на полотнах. Її іменем навіть нарекли футбольний клуб і стадіон у Полтаві. Україна, Полтавський регіон і сам обласний центр не можуть уявити себе без цієї ріки. Вона — місце відпочинку і важливе джерело водних та інших природних ресурсів. На мальовничих берегах красуні-Ворскли чимало місць для дозвілля та оздоровлення. В її долині є й лісопарки, урочища, заказники та інші пам’ятки природи. Але, на превеликий жаль, у відповідь на дари природи людина далеко не завжди відповідає їй добром…