Цю річку називають кількома іменами. Нині кажуть “Псел” або “Псьол”. А також є і її прадавня назва “Псло”, котра згадується ще у “Повісті временних літ” Нестора Літописця 1113 року. Тривалий час побутують суперечки: яка ж саме назва водойми, що протікає Полтавщиною та Сумщиною, є найбільш достовірною? Далі на poltava-name.
То чи відомо, яка ж назва істинна?
Одні з науковців дотримуються думки, що ім’я ріки, яка протікає двома регіонами України, пов’язане з давньогрецькою назвою “пселос”, тобто “темний”. Інші вважають, що у слова слов’янські корені “піс”, “пес”, “пстрі”, “пъс”, які натякають на значення “луки” чи “волога місцина”. Дослідники приписували річковому йменню також і кабардино-черкеське походження (“пси” — “вода”), а ще зауважували, що цей прадавній гідронім, ймовірно, бере корені з часів, коли в І тисячолітті до нашої ери біля річки мешкали скіфи. Припускали і його тюркське походження…
Цікаві думки в цій топонімічній дискусії висловлював учитель-краєзнавець Олександр Матвієць. На його переконання, справжня назва річки саме “Псьол”. Але її зумисно намагалися зросійщити, а отже не просто так українські літери «ьо» змінили літеру «е». За спостереженнями Олександра Матвійця після реконструкції автодороги державного значення “Київ-Харків” у 2019 році перед мостом через річку Псьол встановили дорожній вказівник з невідповідною назвою цієї водойми «ПСЕЛ». Краєзнавець зауважує, що цей і подібні випадки відбуваються за аналогією того, як у радянському союзі українські топонімічні назви часто зросійщували. А коли виникала потреба, саме із цих слів-покручів, а не з первинних назв, робили переклади на англійську мову. Наприклад: “Kiev”, “Kharkov”, “Lvov”, “Odessa”, а не “Київ”, “Харків”, “Львів”, “Одеса” і т.п. Англійською мовою назву річки «Псьол» взагалі правильно писати: «PSIOL», а не «PSYOL». А українські державні чиновники, мовляв, і надалі сприяють такому лінгвістичному неподобству, таким чином цураючись історії рідної землі та навіть її злочинно спотворюючи. За спостереженнями краєзнавця, в Державному обласному архіві Полтавської області є дослідження Л.Семергея «Історія Білоцерківки Решетилівського району» (період 1964-1965 р.р.). Там, серед іншого, йдеться, що повз село Білоцерківка на Полтавщині протікає саме річка Псьол… Також учитель-краєзнавець наголошує, що в українській мові чимало іменників та дієслів з «ьо». І українці говорять “тьохкає”, а не “техкає”, “льон”, а не “лен”. То чому ж має бути не “Псьол”, а “Псел”?
Наслідки горе-русифікації
До слова, на карті 1932 року, котра видана Центральною Адміністративно-територіальною Комісією при Президії ВУЦВК назва річки взагалі зазначена “Псло”. Як і на карті 1939 року. Не треба забувати, що в ті роки мовний вплив російської імперії “посприяв” зміні багатьох географічних назв, найчастіше найменувань населених пунктів. Наприклад: Лубні (а не Лубни), Гадяче (замість Гадяч), Кремінчук (а не Кременчук), Нові Сенжари (замість Нові Санжари).
Між тим, Бєлгородська область (нині територія росії, звідки витікає Псьол) свого часу входила до складу України і на всій її протяжності назва цієї річки українською звучала «Псьол», а російською – «Псёл» («Псел»). Але спроби зросійщення слів у нашій історії були постійними. Наприклад, карти, підручники союзної країни складали і писали російською, а потім перекладали на мови республік. Так на тогочасній карті «Полтавская область» російською мовою назву цієї річки друкували з буквою «ё»: «Псёл».
Проте навіть у народній мові жителі Полтавщини досі застосовують назву “Псьол”, в області так називали санаторій, ресторан, під назвою “Псьол” зареєстровані навіть кілька десятків різного роду підприємств у області, є й інші подібні приклади.
Річка у цифрах
Псел (Псьол) називають найчистішою річкою Полтавщини. Він витікає з села Пригорки Білгородської області. Далі річка тече територією росії у Білгородській і Курській областях та територією України у Полтавській і Сумській областях. Псьол перетинає російсько-український кордон на північний захід від села Запсілля. Річка впадає у Дніпро (є його лівою притокою) між містами Кременчук та Комсомольськ Полтавської області та перетинає Придніпровську низовину.
Річка Псел (Псьол) досить довга. Причому майже вся вона розташована в Україні. Так загалом ріка має довжину 717 кілометрів (українська ділянка становить 502 км, з яких на Полтавщині — 350). Площа басейну Псла — 22 800 км квадратних (11018 — на Полтавщині), а площа її водозабору на території України — 16 270 км квадратних.
Річка має більше двох десятків приток, найбільші з яких розташовані у середній течії Псла. Праві притоки — Суджа, Олешня, Сумка, Ворожба, Грунь, Вівнянка, Багачка, Балаклійка, Хорол (довжина 301 км), Омельник, Сухий Кагамлик та інші. Ліві — Удава, Рибиця, Сироватка, Легань, Вільшанка, Будилка, Веприк, Бобрик, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва, Рудька, Сінна.
Водойма з цікавинкою
Долина Псла широка, здебільшого піщана, у верхній частині вона вузька, глибока, з крутими схилами, нижче її ширина досягає 10-15 км, у пониззі — 20 км. Псел має асиметричні береги: високий правий (30-70 м) та низький, похилий лівий. Річці притаманна цікава “риса”. Зазвичай схили долини рік асиметричні: праві — високі, а ліві — низькі. А коли Псел доходить до селища Шишаки, помітно, що лівий берег вищий. Це — виняток з правила Г.Коріоліса (Сила Коріоліса: згідно правила у Північній півкулі праві береги річок вищі). Заплава ріки розчленована старицями та протоками, на окремих ділянках заболочена. Річище Псла дуже звивисте, розгалужене, його ширина у нижній течії до 80 м. Течія річки доволі спокійна. Дно загалом піщане, а подекуди мулисте. Глибина до 4 метрів, деінде взагалі до 2. У верхній течії річки можна спостерігати виходи крейди. Живиться Псел (Псьол) майже тільки снігом і дощем. Він повністю покривається льодом на початку грудня і розтає в останні дні березня.
Потужний природний ресурс
На берегах Псла знаходиться небагато населених пунктів. Здебільшого вони розкинулися на пагорбах і звідти чудові мальовничі види на ріку. Ці кілька міст і села мають давню цікаву історію, бо виникли нерідко на місцях розташування оборонних фортець. Так на берегах Псла лише три міста: Суми, Гадяч, Обоянь. З менших населених пунктів варто згадати знамениті Великі Сорочинці — малу батьківщину М.В.Гоголя, а ще широко відоме місце проведення Сорочинського ярмарку. Біля річки багато і різних пам’ятників історії. Крутий правий берег Псла відомий як бувше місце розташування скіфських поселень.
В Україні на Пслі є ряд невеликих водосховищ, більшість гідровузлів мають невеликі ГЕС, є шлюзи-регулятори. Води Псла широко використовують у сільському господарстві, побуті, промисловості. Річка також є джерелом риболовлі, водопостачання та зрошування, на берегах її багато місць відпочинку. У пониззі Псел (Псьол) судноплавний. Загальна кількість видів риб у Пслі досягає 50. Найбільше представників виду коропових. Є туті соми, судаки, щуки, окуні, товстолоби, краснопірки, лини, йоржі, пічкури. Багаті береги Псла й тваринним світом та рослинністю. Біля річки водяться зайці, лисиці, козулі, дикі кабани і качки, сірі чаплі, бобри, видри, ондатри та інша живність. Довкола — луги з розмаїттям рослинності, а ще листяні й хвойні ліси. У долині Псла знаходяться 17 природоохоронних територій. Трапляються на берегах і смуги диких піщаних “пляжів”, заплави із каналами, сільгоспугіддя і лише кілька заводів. Такі умови, а ще помірний клімат, мальовнича місцевість кличуть любителів природи подорожувати Пслом і ним милуватися на човнах, катамаранах, байдарках, у тривалі туристичні подорожі.
Між тим, природолюби зазначають, що стан Псла не завадило б поліпшити, адже річка потребує розчищення річища і створення водоохоронних зон.