Полтавська гравіметрична обсерваторія має надзвичайно цікаву історію, насичену відкриттями, скандалами, перипетіями та духом геніальних науковців. Вона була заснована одним з найвідоміших астрономів на пострадянському просторі близько ста років тому. А приміщенням, яке використовується і досі, стала садиба відомого художника Григорія М’ясоєдова. Полтавська обсерваторія довгий час вважалася найкращою в Радянському Союзі, та зробила ряд світових відкриттів в царині геодезії та геодинаміки. Далі на poltava-name.
Заснування та перші розробки
Полтавську гравіметричну обсерваторію заснував у Полтаві 1926 року академік Олександр Якович Орлов. Це була перша в світі геодинамічна обсерваторія, в якій одночасно працювали над геофізичним та астрономічним напрямами досліджень.
Спочатку вона фінансувалася Українською верховною палатою мір і ваг. Проводила дослідження сили тяжіння в 500 населених пунктах України. Спеціалісти в обсерваторії вивчали рух полюсів землі та земні припливи. У 1936 році перейшла у підпорядкування Академії наук УРСР, а з 1964 року входить до складу Інституту геофізики АН УРСР (сучасна НАН України).
З 1939 року в Полтавській гравіметричній обсерваторії ведуться астрономічні спостереження за змінами широти Полтави за допомогою кількох приладів: зенітних телескопів Цейс і Бамберг, призмової астролябії Данжона, зенітного телескопа ЗТЛ-180 (ЗТЛ-180). Результати цих спостережень дозволили отримати важливі фундаментальні дані про зміщення полюсів Землі та вивчити окремі ефекти обертання Землі (наприклад, вплив рідкого ядра Землі). У травні 1953 року Полтавська гравіметрична обсерваторія стала центром широтної служби в СРСР.
Про ініціатора та засновника – Олександра Орлова
Народився в Смоленську в сім’ї священника. У 1905-1906 рр. Орлов був асистентом обсерваторії Юр’єва. В 1909 став директором сейсмічної станції Юр’євської обсерваторії. Його дивовижна серія спостережень за припливними місячно-сонячними деформаціями Землі, зроблених за допомогою горизонтального маятника, стала темою його дисертації, захищеної в 1910 році в Санкт-Петербурзі, на ступінь магістра астрономії та геодезії. Влітку 1912 р. Орлов брав участь у великій гравіметричній експедиції в Західний Сибір. У грудні того ж року його було призначено екстраординарним професором Новоросійського університету в Одесі та директором Одеської обсерваторії. Після захисту докторської дисертації в 1915 р. став професором Одеського університету, де викладав сферичну і теоретичну астрономію, небесну механіку і високу геодезію.
У 1919 р. був обраний ректором Київського університету, а в 1920–1923 рр. — академіком АН УРСР. У 1924 р. за пропозицією Орлова в Полтаві була організована гравіметрична обсерваторія для виготовлення гравіметричних карт УРСР, вивчення приливних деформацій Землі та полярних збурень. З 1926 р. ця обсерваторія почала вести регулярну роботу в Полтавській і гравіметричній експедиціях.
У 1927 році Орлов був обраний членом-кореспондентом АН СРСР; в 1934—38 — професор астрономії Астрономічного інституту П. К. Штернберга в Москві. З 1938 по 1951 рр. він знову очолював Полтавську обсерваторію, а в 1939 р. став членом Академії наук УРСР.
У Полтавській гравіметричній обсерваторії були розпочаті широкі спостереження за двома яскравими зірками α a Персея та α Великої Ведмедиці, які можна було спостерігати там у найвищій кульмінації поблизу зеніту і вдень, і вночі. Орлов запропонував створити станції на тій же широті в Благовєщенську (на річці Амур) і Вінніпезі, Канада.
Основні результати досліджень обсерваторії
Примітно, що в Полтавській гравіметричній обсерваторії вперше у світі на основі астрономічних досліджень розраховано добову нутацію, яка підтвердила існування
рідкого ядра Землі. Крім того, на основі багаторічних спостережень за динамікою ґрунтової поверхні розроблено методику прогнозування сезонного вертикального руху шарів ґрунту виключно за даними опадів. Полтавський комплекс спостережень за яскравими зірками не знає собі рівних у світовій практиці широтних спостережень.
Імена таких видатних учених, як О.Я. Орлов, Є.П. Федоров, З.Н. Аксентьєва, М.А. Попов, В.Г. Баленко, Ю.К. Гулак, Д.Д. Іваненко, Я.С. Яцків, В.Г. Булацен пов’язані з діяльністю Полтавської гравіметричної обсерваторії.
Фахівці зробили значний прорив у вивченні земних припливів. У будинку, який раніше належала художнику Григорію М’ясоєдову вони устаткували закинути льох. Який пізніше дещо поглибили, термоізолювали і встановили в ньому спеціальні маятники, за допомогою яких спостерігали за земними припливами. Завдяки цьому експерименту погляди на вивчення цієї проблеми значно змістилися.
Саме на полтавській обсерваторії були розроблені методи складання гравіметричної карти усієї країни, які згодом були затверджені на всесоюзних конференціях як взірцеві. За допомогою них можна було визначити як змінюється сила тяжіння в різних точках. Полтавська обсерваторія стала основним гравіметричним пунктом Радянського Союзу, який давав одні з найточніших показників у світі.
В сучасній обсерваторії працює понад 60 співробітників у двох відділах і лабораторії, які вивчають обертання Землі та гравітацію, а також фізику її ядра та мантії.
Євген Павлович Федоров
Саме в цій обсерваторії працював Євген Павлович Федоров (1909-1986), який згодом став академіком АН УРСР. Вів активну наукову та організаційну діяльність, пов’язану з обертанням Землі. Пізніше навіть обіймав посаду голови Комітету з вивчення обертання Землі Астрономічної ради АН СРСР. У 1955-1961 роках він обіймав посаду президента комісії «Обертання Землі» Міжнародного астрономічного союзу і брав активну участь у роботі та реорганізації Міжнародної служби широт, яка в 1962 році була перетворена в International Polar Motion. За пропозицією Є.П. Федорова у 1956-1958 роках широтні спостереження отримали надзвичайно великий розвиток у світі. Цьому сприяло проведення у 1957-1958 роках Міжнародного геофізичного року та Міжнародного року співробітництва у 1959 році.
Незаконне звільнення Орлова та “науковий страйк” на його захист
Саме коли під керівництвом Олександра Яковича невеликий колектив обсерваторії досяг значних результатів, був визнаний урядовими та громадськими організаціями, а їхні наукові роботи були відомі на весь Союз, 1934 р. без попередження директора обсерваторії було зняти з посади. Так настав 5-річний період стагнації наукової роботи, який був оповитий скандалами та сварками.
Як виявилося пізніше, влада провела несанкціонований, подекуди бандитський, обшук наукової установи та допит співробітників, очевидно, з метою дискредитації Олександра Орлова. У результаті було складено акт, який базувався на вигадках, перебільшеннях та наклепі. В акті директора обсерваторії звинуватили в посадовому злочині.
Ці ганебні матеріали було розіслано в інші обсерваторії Союзу. Однак влада ніяк не сподівалася на таку реакцію керівників цих установ. Адже всі астрономи стали на захист Олександра Орлова і відгукнулися дуже позитивно про нього та його роботу. Так професор Московського державного університету Олександр Михайло відмітив, що робота, яку здійснила Полтавська обсерваторія була на щабель вище, ніж всіх подібних. А директор і підлеглі працювали сумлінно, з великим ентузіазмом і заслуговували найпозитивніші оцінки. Член-кореспондент академії наук СРСР професор Сергій Блажко, який особисто бував у полтавській обсерваторії, назвав її назвав з найкращих у світі. А організатора мудрим та послідовним. Усі як один науковці-астрономи були вражені силою духу та організаційними та науковими здібностями Орлова і щиро дякували йому за пророблену роботу та власноруч створено обсерваторію.
Згодом робота установи відновилася, змінювалися керівники, але напрям та рівень досліджень залишався незмінним, і тільки вдосконалював свої методи та устаткування. Серед сучасних напрямів роботи обсерваторії з’явилися дослідження з проблем прогнозу землетрусів та вивчення джерел космічного радіовипромінювання, а серед практичних — вивчення стійкості технічних споруд.