Жінка, що все життя присвятила Полтавській гравіметричній обсерваторії – Зінаїда Аксентьєва

Зінаїда Миколаївна — одна з найвідоміших вчених-астрономів на пострадянському просторі, наукова реалізація якої більшою мірою пройшла в стінах Полтавської гравіметричної обсерваторії. Вчена вдало продовжила справу чоловіка, який заснував цю наукову установу. За послідовного та виваженого керівництва сім’ї вчених вона стала однією з провідних наукових інституцій у Радянському Союзі з проблем вивчення обертання землі. Далі на poltava-name.

Зінаїда Аксентьєва та Полтавська гравіметрична обсерваторія

 Зінаїда Миколаївна Аксентьєва народилася 1900 року у місті Одеса. Її старший брат Борис став видатним біологом, а молодший Георгій — географом.

Наукову кар’єру розпочала під керівництвом Олександра Орлова 1919 року в астрономічній обсерваторії при Новоросійському університеті, поєднуючи роботу з навчанням. Згодом їх з’єднали не лише наукові узи, а й сімейні. 

Після закінчення університету продовжила роботу в астрономічній обсерваторії. У 1926 році, коли директор Одеської державної астрономічної обсерваторії Олександр Орлов ініціював створення у Полтаві на території садиби М’ясоїдова обсерваторії, майбутня науковиця не сумнівалася щодо переїзду в Полтаву. Там вона пройшла шлях від научного співробітника до директора цього закладу, після Олександра Яковича Орлова та Петра Кириловича Нечипоренка. Зінаїда Миколаївна очолювала обсерваторію з 1953 до 1969 року, коли вона раптово померла від серцевого нападу. 

В роки Другої світової війни, перед окупацією Полтави обсерваторія була евакуйована до російського Іркутська. Зінаїда Миколаївна якраз тоді працювала заступником директора, і всі тяготи по переїзду лягли на її плечі. У цей час науковиця захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, а у 1943 році здобуває докторський ступінь. Робота обсерваторії з переїздом кардинально не змінилася, науковий напрям розробок зосередився на гравіметричних, склонометричних та приливних явищах в районі Сибіру та біля озера Байкал.

Після закінчення війни, увесь науковий склад повернувся до Полтави і продовжив роботу. А згодом в міжнародний геофізичний рік 1957 -1958 науково-дослідна база була значно розширена. Незадовго до смерті Зінаїда Миколаївна обиралася депутатом верховної ради УРСР.

Основні наукові здобутки

На час керівництва Зінаїдою Миколаївною обсерваторію в наукових колах назвали “широтною Меккою”. Тут працювало Центральне бюро служби широт, досліджувалася їх зміна, проводилося теоретичне і практичне вивчення особливостей обертання Землі та координати полюсів. 

Вчена стала першою, хто організував дослідження коливань схилу на великих глибинах у шахтах Криворіжжя, Донбасу, Карпат та першою в СРСР провела спостереження за приливними змінами сили тяжіння з допомогою гравіметра. Вона разом з однодумцями підготувала загальну програму зірок для широтних спостережень в  Полтаві та Іркутську, інформацію про які надсилали в центральне міжнародне бюро часу.

Вона турбувалася про матеріально-технічне забезпечення обсерваторії. За її каденцію було побудовано житлові будинки для співробітників, лабораторний корпус, додаткові павільйони, закуплено 5 нових астрономічних приладів та телескопи.

Основні наукові розробки Зінаїди Аксентьєвої були присвячені практичній гравіметрії. Вона разом зі співробітниками обсерваторії кілька років поспіль працювала над створенням гравіметричної карти. За участю вченої до 1938 року було визначено в Україні 465 гравіметричних пунктів, які допомогли у створенні карти. 1951 року Зінаїда Миколаївна стала членом-кореспондентом академії наук УРСР, а 1960 року отримала звання Заслужений діяч науки УРСР. На її честь названо один з кратерів на Венері. 

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.