Полтавський чорнозем звикли сприймати як природний ресурс, який майже автоматично забезпечує високу родючість полів. Але навіть один із найцінніших ґрунтів поступово втрачає свої властивості, якщо його структура руйнується, зменшується вміст органічної речовини, а верхній родючий шар зазнає впливу водної та вітрової ерозії. Для Полтавської області, де сільськогосподарські угіддя займають значну частину території, деградація ґрунтів стає не лише агрономічною, а й екологічною проблемою. Далі на poltava-name.
Водночас Полтавщина має власний досвід пошуку способів зберегти ґрунт. Полтавська сільськогосподарська дослідна станція десятиліттями випробовувала різні системи обробітку, а сучасні дослідження місцевих науковців охоплюють No-till, Mini-till, Strip-till, моніторинг гумусу та фізичних властивостей ґрунту. Йдеться вже не просто про те, як отримати врожай із поля, а про те, як змінити саму технологію землеробства, щоб чорнозем залишався продуктивним і через десятки років.
Чорнозем не невичерпний: що відбувається з ґрунтами Полтавщини
Полтавський чорнозем має високу природну родючість, але це не означає, що його властивості неможливо втратити. Тривале інтенсивне використання земель може поступово змінювати структуру ґрунту, зменшувати запаси гумусу та поживних речовин, погіршувати здатність утримувати воду. У результаті навіть родючий ґрунт стає менш стійким до посухи, механічного навантаження та ерозії.
Для Полтавщини особливо важливими є водна та вітрова ерозія. Під час водної ерозії поверхневий стік змиває частинки ґрунту, насамперед на схилах, а під час дефляції дрібні частинки видуває вітер. За регіональними оцінками, водною ерозією охоплено близько 369 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь області, вітровою — близько 380 тисяч гектарів. Це відповідно 17,1% і 17,6% площі сільськогосподарських угідь.
Поступово погіршувати стан чорнозему може й саме інтенсивне землеробство. Зменшення вмісту гумусу, або дегуміфікація, означає втрату важливого складника ґрунтової родючості. Водночас багаторазове проходження важкої техніки сприяє переущільненню: у щільнішому ґрунті гірше рухаються вода й повітря, а кореням рослин складніше проникати в глибші шари. У регіональних матеріалах ерозія, зниження родючості, ущільнення та інші зміни фізичних властивостей розглядаються як компоненти загальної деградації земель Полтавщини.
Ситуацію ускладнює висока розораність території. Для Полтавської області цей показник становить близько 63,6%, що перевищує середній рівень по Україні. На ріллі стан ґрунту значно більше залежить від способу обробітку та наявності рослинного покриву. Якщо поверхня тривалий час залишається недостатньо захищеною, зростає ризик змивання ґрунту водою та його видування вітром. Тому проблема полягає не лише у втраті окремих ділянок родючого шару, а в поступовому зниженні стійкості всієї агроекосистеми.
Саме це змінює підхід до охорони ґрунтів на Полтавщині. Зберегти чорнозем неможливо лише шляхом внесення добрив або відновлення родючості після чергового сезону. Потрібно зменшувати самі причини деградації: механічне навантаження, руйнування структури, втрати вологи та винесення ґрунту за межі поля. Звідси й інтерес до технологій мінімального обробітку, No-till та інших систем, які змінюють спосіб роботи з ґрунтом.
Від оранки до No-till: як змінюється ставлення до ґрунту
Ідея зменшувати механічне втручання в ґрунт для Полтавщини не є новою. Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція імені М. І. Вавилова протягом десятиліть вивчала різні способи обробітку та їхній вплив на родючість ґрунту. Серед напрямів досліджень були поверхневий обробіток і системи, які дозволяють зберігати вологу та зменшувати витрати ресурсів. У сучасний період цей напрям продовжили дослідження мінімального обробітку, Mini-till і No-till.
Принципова відмінність таких технологій від традиційної оранки полягає в тому, наскільки сильно змінюється ґрунтовий профіль. Під час полицевої оранки верхній шар перевертається, тоді як за мінімального обробітку механічне втручання стає менш глибоким. No-till іде ще далі: ґрунт перед сівбою не обробляють, а насіння висівають безпосередньо в ґрунт, вкритий рослинними рештками. Водночас рослинні рештки залишаються на поверхні поля.
Це змінює і саму роль рослинних решток. Вони не просто прибираються з поля після збирання врожаю, а залишаються своєрідним захисним покривом. Стерня та інші рештки зменшують безпосередній вплив опадів на поверхню ґрунту, допомагають утримувати вологу, а після розкладання стають джерелом органічної речовини. У дослідженнях, проведених у Полтавській області, за No-till фіксували більші запаси доступної вологи порівняно з класичною оранкою.
Практичний приклад такого підходу є і безпосередньо на Полтавщині. У селянському (фермерському) господарстві «Дослідне» Семенівського району систему No-till застосовували протягом 12 років для вирощування озимої пшениці, соняшнику, сої та кукурудзи. За представленими фахівцями господарства результатами, така технологія сприяла кращому накопиченню та економнішому використанню ґрунтової вологи, захищала поле від водної й вітрової ерозії, а рослинні рештки на поверхні створювали умови для поступового повернення органічної речовини в ґрунт.
Втім, перехід від оранки до мінімального обробітку чи No-till не означає, що одна технологія автоматично розв’яже всі проблеми ґрунту. Її ефективність залежить від структури сівозміни, стану поля, техніки, управління рослинними рештками та інших умов. Саме тому сучасне ґрунтозахисне землеробство дедалі більше нагадує не окремий прийом, а комплексну систему, у якій спосіб обробітку є лише одним з елементів.
Інженерія проти ерозії: коли поле починають проєктувати як систему
Якщо ерозія залежить від рельєфу, кількості опадів, стану ґрунту та способу його використання, боротися з нею лише зміною обробітку недостатньо. Протиерозійний захист починається з організації самої території. Контурно-меліоративна система передбачає, що межі полів, сівозміни, напрямок обробітку та інші елементи землекористування узгоджують із рельєфом, щоб зменшити швидкість поверхневого стоку й затримати воду там, де вона випала. Саме такий комплексний підхід до обмеження ерозійних процесів передбачають і сучасні програми землеробства Полтавського державного аграрного університету.
На схилах особливе значення має напрямок, у якому виконують основні польові роботи. Якщо борозни та ряди культур розташовані так, що вода може швидко стікати вниз, вони фактично створюють для неї готовий шлях. Контурне розміщення, навпаки, дає змогу сповільнювати рух води поперек схилу. За складнішого рельєфу поле можуть поділяти на окремі робочі ділянки, а ерозійно небезпечні території використовувати з урахуванням їхньої придатності. До комплексу також можуть входити щілювання, залуження схилів і днищ ярів та інші заходи, підібрані відповідно до конкретних умов.
Інша частина системи працює вже не на рівні обробітку, а на рівні ландшафту. Захисні лісові смуги та інші лісомеліоративні насадження можуть перехоплювати поверхневий стік, зменшувати швидкість вітру біля поверхні поля та сприяти затриманню снігу й вологи. У контурно-меліоративній системі їх розглядають разом із водорегулювальними спорудами, залуженими ділянками та організацією сівозмін. Тобто лісосмуга в такому випадку є не окремим об’єктом, а частиною спроєктованої системи захисту земель.
На рівні самої технології обробітку додаткові можливості дають системи, які залишають частину поверхні ґрунту недоторканою. Наприклад, Strip-till передбачає обробіток лише вузьких смуг, у яких висівають культуру, тоді як міжряддя залишаються без суцільного механічного обробітку. Такий підхід може поєднувати локальне створення сприятливих умов для кореневої системи зі збереженням рослинних решток між рядами. Полтавські дослідження також розглядають Strip-till поряд із No-till та іншими технологіями мінімізації обробітку як складники сучасного ґрунтозахисного землеробства.
У підсумку протиерозійне поле не має універсального шаблону. На рівнинній ділянці, схилі чи території, розсіченій ярами, набір рішень буде різним. Саме тому сучасна охорона ґрунтів передбачає поєднання організації території, сівозміни, лісомеліоративних заходів, способу обробітку та регулювання поверхневого стоку. Такий підхід перетворює поле з простої площі для вирощування культури на систему, де кожен елемент має зменшувати ризик втрати ґрунту.
Полтавські інновації: що вже вимірюють і випробовують науковці
Зберегти ґрунт неможливо, якщо його стан оцінювати лише візуально. Тому сучасні дослідження в Полтавському державному аграрному університеті охоплюють значно більше, ніж урожайність культур. У навчально-науковій лабораторії землеробства і ґрунтознавства досліджують водний, повітряний, тепловий і поживний режими ґрунту, його структуру та щільність, здатність утримувати вологу, а також вплив сільськогосподарської техніки на ущільнення й руйнування структури. Такі вимірювання дають змогу оцінювати не лише родючість, а й те, наскільки ґрунт стійкий до деградації.
Окремий напрям становить агрохімічний моніторинг. Науковці ПДАУ аналізують рН, вміст гумусу, азоту та інших поживних речовин, щоб визначити, як змінюється ґрунтовий покрив і які заходи можуть бути потрібні для його відновлення. Дослідження ґрунтів Полтавської області показують, що їхній стан відрізняється залежно від території: вміст гумусу та забезпеченість основними елементами живлення не є однаковими в різних громадах. Це важливо і для землеробства, адже однакова система удобрення або обробітку не обов’язково буде однаково ефективною на різних ґрунтах.
Ще один напрям пов’язаний із безпосереднім випробуванням технологій обробітку. Науковці порівнюють традиційні та мінімізовані системи, зокрема Mini-till, No-till і Strip-till, оцінюючи їхній вплив на фізичний стан ґрунту, вологу, рослинні рештки та умови розвитку культур. Для охорони ґрунтів це принципово, оскільки технологію можна оцінювати не лише за кількістю отриманого врожаю, а й за тим, якою ціною він формується для самого ґрунту. ПДАУ також має лабораторію агроекологічного моніторингу, де досліджують деградаційні зміни ґрунтового покриву, запаси органічного карбону та вплив різних типів землекористування на органічну речовину ґрунту.
Показовим прикладом сучасної роботи стала опублікована 2026 року праця Ігоря Рогожинського та Наталії Шокало під назвою «Технологічні аспекти вирощування кукурудзи на зерно за системою No-till в умовах Лісостепу України». Дослідники аналізували водно-фізичні властивості ґрунту, накопичення та утримання продуктивної вологи, зміни вмісту органічної речовини й роль пожнивних решток. Окрему увагу приділили мульчі на поверхні поля: вона допомагає регулювати температуру верхнього шару, стримувати бур’яни та захищати ґрунт від ерозії. У роботі також розглядали локальне внесення добрив і спеціалізовану техніку для сівби за No-till.
Такий підхід показує, як змінюється саме поняття інновації в землеробстві. Йдеться вже не лише про нову машину чи спосіб посіву, а про можливість виміряти стан ґрунту, побачити його зміни та на основі цих даних скоригувати технологію. Для Полтавщини це особливо важливо: охорона ґрунтів потребує рішень, адаптованих до конкретного поля, культури, рельєфу й рівня деградації, а не універсального рецепта для всіх земель.
Охорона ґрунтів Полтавщини: чому технологій недостатньо без моніторингу
Навіть ґрунтозахисна технологія не може бути універсальним рішенням на десятиліття. Стан поля змінюється залежно від погодних умов, вирощуваних культур, навантаження техніки, кількості органічної речовини та способу обробітку. Тому охорона ґрунтів на Полтавщині має передбачати постійне спостереження за тим, що відбувається з ґрунтом, а не лише впровадження певної технології. Якщо система землеробства змінюється, її результат також потрібно перевіряти за конкретними показниками.
Одним із таких показників залишається вміст гумусу, але лише ним оцінювати стан ґрунту недостатньо. Важливо контролювати кислотність, забезпеченість основними елементами живлення, структуру, щільність, вологість та інші фізичні властивості. Саме комплексний аналіз дозволяє помітити зміни раніше, ніж вони проявляться у вигляді помітного падіння врожайності. Полтавські дослідження агроекологічного моніторингу ґрунтів передбачають оцінювання агрохімічних показників та органічної речовини як основи для подальшого управління агроландшафтами.
Не менш важливо стежити за фізичним станом ґрунту. Ущільнення може тривалий час залишатися непомітним, хоча вже впливає на проникнення води, повітрообмін і розвиток кореневої системи. Так само поступове руйнування агрегатної структури знижує здатність ґрунту протистояти ерозії. Саме тому лабораторні вимірювання фізичних властивостей мають доповнювати агрохімічний аналіз. Для землеробства це означає перехід від оцінки ґрунту лише за його родючістю до спостереження за його здатністю виконувати свої функції.
Окремі можливості відкриває дистанційний моніторинг. Супутникові знімки та інші засоби дистанційного спостереження дозволяють регулярно отримувати інформацію про стан великих територій і виявляти зміни, які потребують детальнішого обстеження на місці. У полтавських наукових працях дистанційний контроль розглядається як один з інструментів оперативного моніторингу земель поряд із польовими та лабораторними дослідженнями. Такий підхід особливо важливий для великих масивів сільськогосподарських угідь, де постійно перевіряти кожну ділянку традиційними методами складно.
У результаті технологія перестає бути самоціллю. No-till, Mini-till, Strip-till, контурна організація території, лісомеліоративні насадження чи інші протиерозійні заходи мають сенс тоді, коли їхній вплив на конкретний ґрунт можна оцінити й за потреби змінити підхід. Для Полтавщини це особливо важливо через масштаб сільськогосподарського використання земель і вже наявні ерозійні та деградаційні процеси.
Втім, збереження чорнозему не означає відмову від інтенсивного землеробства. Йдеться про іншу модель його ведення, у якій врожайність оцінюють разом зі станом ґрунту. Якщо поле дає високий урожай, але водночас втрачає гумус, ущільнюється, руйнує структуру та поступово втрачає родючий шар, така система не може бути довгостроковою. Справжня ефективність землеробства полягає в тому, щоб отримувати врожай, не витрачаючи на нього поступово сам природний ресурс, який цей урожай забезпечує.
Джерела:
- https://media.poda.gov.ua/docs/peolgiwl/zvit-seo-plan-2025-2027.pdf
- https://gisrr.gov.ua/strategy-region/3747421225354266256
- https://eko.adm-pl.gov.ua/rd2024.pdf
- https://dspace.pdau.edu.ua/entities/publication/9a8c5646-945a-431e-9c7a-a2f5d27ee818
- https://www.pdau.edu.ua/news/poltavska-derzhavna-silskogospodarska-doslidna-stanciya-imeni-m-i-vavylova-shlyah-dovzhynoyu-u
- https://www.pdau.edu.ua/content/vidomosti-pro-laboratoriyu-agroekologichnogo-monitoryngu
- https://dspace.pdau.edu.ua/entities/publication/e4acfc2f-2855-4b43-b897-d531a7d39834
- https://zemlerobstvo.com/en/areas-of-research/systems-of-agriculture-and-fertility-of-soils/agricultural-land-use-and-soil-protection-from-erosion/
- https://agrotimes.ua/agronomiya/rezultatamy-12-rokiv-zastosuvannya-no-till-podilylysya-v-sfg-doslidne-na-poltavshhyni/
- https://agrotimes.ua/opinion/no-till-sezon-bez-dobryv/
- https://www.pdau.edu.ua/content/vidomosti-pro-laboratoriyu-agroekologichnogo-monitoryngu