Полтава — місто з глибоким історичним корінням, але її сучасний вигляд значною мірою сформували промислові гіганти XX століття. Серед них особливе місце займає Полтавський завод хімічного машинобудування — підприємство, що стало символом технічного прогресу, інженерної думки та економічної сили регіону. Протягом кількох десятиліть завод не лише забезпечував потреби хімічної промисловості, а й був важливим центром зайнятості, соціального розвитку та інновацій. Історія цього полтавського підприємства виявилася досить цікавою. Далі на poltava-name.
З чого все починалося?
Хутір Браїлки відомий ще з часів Гетьманщини. У 1859 році тут налічувалося всього 5 дворів і 30 жителів. Наприкінці ХІХ століття через цю місцевість проходила Кременчуцька поштова дорога. До складу Полтави Браїлки увійшли у 1926 році. На той момент у хуторі було лише 16 господарств і 79 мешканців. Історики кажуть, що воєнний період пережили далеко не всі селянські хати цього хутора. Причиною тому став розташований поблизу військовий аеродром, який брав участь у знаменитій операції «Френтік».
Активне будівництво у районі почалося наприкінці 1950-х років. Після Другої світової війни люди як могли облаштовували свій побут. Житло зводили з підручних матеріалів, хто як умів. Щоб мати питну воду, копали криниці власноруч. У той час поблизу не було великих підприємств, тож ґрунтові води залишалися чистими.
Уже на початку 1960-х років у мікрорайоні Браїлки проживало понад 2 000 осіб. Тут працював лише один продуктовий магазин. Вуличного освітлення майже не було, дороги й тротуари були розбиті. Місцева дітвора навчалася у 13-й школі (нині — школа №11), яку збудували у 1960 році для дітей із військового містечка.
У той час до Браїлок курсував лише один автобус — маршрут №6 «Центр — вулиця Заводська». Причому зупинявся він фактично у чистому полі, адже за хутором починалися угіддя колгоспу імені Кірова, контора якого знаходилася у селі Гожули. Місцеві мешканці тоді переважно займалися землеробством, садівництвом і тваринництвом. Проте в полі за Браїлками вже очікувалося масштабне будівництво.
Індустріалізація Полтави після Другої світової війни
Після завершення Другої світової війни Україна опинилася в руїнах. Значна частина інфраструктури була знищена, а промисловість зупинена. Проте саме цей період став початком другої хвилі індустріалізації, спрямованої на масштабне відновлення та модернізацію народного господарства. Полтава, як один із регіональних центрів, активно долучилася до цього процесу.
Майже одночасно у місті розпочалося будівництво трьох нових заводів. У 1961 році на західній околиці Київського району було закладено фундамент Полтавського заводу газорозрядних ламп. У лютому 1964 року, згідно з постановою Ради Міністрів СРСР, розпочалося будівництво Полтавського заводу хімічного машинобудування «Хіммаш». Це було найбільше у Радянському Союзі підприємство з виробництва великогабаритного емальованого обладнання, призначеного для хімічної промисловості.
Уже у квітні 1964 року було закладено перший кубометр бетону у фундамент майбутнього заводу. Одночасно розпочалося прокладання дороги з твердим покриттям від Браїлок до нових підприємств. Через два роки у мікрорайоні почали курсувати тролейбуси. У березні 1967 року «Хіммаш» у Полтаві було внесено до списку чинних підприємств.
Фахівці Полтавського науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту «Емальхіммаш», заснованого у 1964 році, створили нову марку емалі для покриття місткостей, призначених для харчової та хімічної промисловості. На той час аналогів цієї технології у світі не існувало.
Розвиток Полтавського заводу хімічного машинобудування
Перші дві емальовані місткості підприємство випустило вже у листопаді 1967 року. У 1969 році виробничі площі «Хіммашу» досягли 28 000 квадратних метрів. У 1971 році завод став першим підприємством виробничого об’єднання «Полтаваемальхіммаш», до якого також увійшли Полтавський НДІ «Емальхіммаш» та Фастівський машинобудівний завод «Червоний Жовтень».
До березня 1974 року «Хіммаш» мав повний виробничий цикл, а також власний цех з виготовлення емалі. За перші 20 років роботи завод випустив понад 11 000 одиниць великогабаритного емальованого обладнання об’ємом від 20 до 50 кубічних метрів. Це була продукція для хімічної, нафтопереробної, мікробіологічної та харчової промисловості. Полтавський завод хімічного машинобудування першим у Радянському Союзі виготовив хімічний реактор об’ємом 50 куб. м.
У 1986 році на підприємстві було введено в експлуатацію другу чергу виробництва. На той час завод мав 13 основних і допоміжних цехів, а також адміністративний корпус. Наприкінці 1990-х років на заводі працювало понад 2 000 осіб. Подальшу долю підприємства визначило встановлення потужного гідравлічного преса на 2 500 тонн у новому корпусі.
Станом на початок 1989 року фахівці заводу освоїли виробництво близько 500 видів нового, зокрема нестандартного й унікального, обладнання.
«Хіммаш» у буремні 1990-ті
Полтавський завод хімічного машинобудування також займався випуском товарів широкого вжитку. Усі пам’ятають прямокутні емальовані судочки різної місткості з кришками для зберігання продуктів, а також круглі сорокалітрові каструлі. Ця продукція мала популярність не лише у Полтаві й Україні, а й в інших містах Радянського Союзу.
На початку 1990-х років вся продукція заводу мала Державний знак якості. При цьому 78,6 % товарів мали вищу категорію якості, а 61 % виробів відповідали світовим стандартам. Продукція полтавського заводу постачалася в сотні міст СРСР, а також у Польщу, Болгарію, Румунію та інші соціалістичні країни.
На балансі «Хіммашу» перебувало кілька об’єктів соціальної інфраструктури, зокрема гуртожиток малосімейного типу, два оздоровчі комплекси з саунами, база відпочинку на річці Псел. Працювали медико-санітарна частина та комбінат громадського харчування.
Підготовкою кадрів для підприємства займалося створене на його базі професійно-технічне училище № 4, відкрите у 1973 році поблизу заводу. Після проголошення незалежності України «Хіммаш» залишився єдиним виробником великогабаритного емальованого обладнання.
Криза після розпаду СРСР
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році підприємства, що раніше працювали у межах єдиної планової економіки СРСР, опинилися перед новими викликами. Полтавський завод хімічного машинобудування, як і багато інших промислових гігантів, зіткнувся з різким скороченням замовлень, розривом виробничих зв’язків, нестачею інвестицій і загальною нестабільністю на ринку.
У 1990-х роках підприємство переживало період глибокої стагнації: скорочення обсягів виробництва, затримки у виплаті заробітної плати, поступове зменшення штату. Через втрату основних споживачів продукції та відсутність державної підтримки «Хіммаш» почав втрачати позиції не лише на внутрішньому, а й на міжнародному ринку.
Приватизація, проведена у 1994 році, не дала очікуваного результату, і до 2001 року ВАТ «Полтавахіммаш» фактично було доведено до банкрутства. У 2004 році власники ухвалили рішення перепрофілювати завод на виробництво залізничних вагонів-цистерн для транспортування скраплених вуглеводнів та їхніх сумішей. На модернізацію, яка майже на два роки повністю зупинила виробництво, витратили близько 27 млн гривень.
У 2006 році підприємство увійшло до складу групи «Азовмаш». Перші десять вагонів-цистерн зійшли з конвеєра у лютому 2007 року. За перші 12 місяців «Хіммаш» випустив 520 одиниць нової продукції. У 2008 році завод освоїв виробництво нових залізничних вагонів завдовжки 24 метри для транспортування автомобілів. Було виготовлено лише вісім таких вагонів.
У 2008 році обсяги виробництва зменшилися. Завод випустив 324 вагони-цистерни. Водночас підприємству вдалося зберегти випуск емальованих місткостей, зокрема збірників місткістю 33,6 кубометра, які замовляв Нижньокамський нафтохімічний завод. Станом на початок 2014 року полтавський гігант входив до переліку провідних промислових підприємств Полтави, але вже за два роки майно заводу було заарештоване і виставлене на торги.
У 2000-х роках підприємство кілька разів змінювало форму власності, а згодом стало частиною холдингу, однак це не забезпечило повноцінного розвитку. Зношене обладнання, відтік кваліфікованих кадрів і конкуренція з боку іноземних виробників ще більше ускладнили становище.
У 2020-х роках виробництво фактично зупинилося. Частина потужностей була виставлена на продаж, а сам завод втратив ключову роль у промисловості міста.
Джерела:
- https://www.visnyk.poltava.ua/news/viktoryna-znaiu-poltavu-khimmash-buv-iedynym-v-kraini-vyrobnykom-velykohabarytnoho-emalovanoho-obladnannia/
- https://khimmash.com.ua/?utm_source=chatgpt.com
- https://khimmash.com.ua/products/
- https://ukrrudprom.ua/reference/factory/Poltavhimmash.html?utm_sourc
- https://poltava.to/news/64363/?utm_source=chatgpt.com
- https://poltava.to/news/64363/
- https://poltava.to/news/74202/