Кременчук — чудове місто з багатою історією, розташоване на берегах Дніпра. Одним з найважливіших компонентів його інфраструктури завжди було водопостачання. Сьогодні КП «Кременчукводоканал» — це сучасне підприємство, яке забезпечує якісною водою понад 200 тисяч мешканців міста та навколишніх населених пунктів. Але шлях до нинішнього рівня був довгим і непростим — від перших артезіанських свердловин початку XX століття до впровадження інноваційних методів очищення води. Далі на poltava-name.
Зародження централізованого водопостачання (1910–1940 роки)
Історія Кременчуцького водоканалу почалася в 1910 році, коли була пробурена перша артезіанська свердловина. На той час місто активно розвивалося, тому електрифікація створила передумови для появи централізованого водопроводу. Вже до 1914 року в Кременчуці встановили 25 пожежних гідрантів, а загальна довжина водогінних мереж сягала 45 км.
Важливою особливістю тогочасного водопостачання була продумана інфраструктура:
- Біля кожної свердловини будували дерев’яні павільйони з насосами та кімнатами для персоналу.
- Водопровід проєктували з розрахунком на 100 тисяч мешканців (при фактичній кількості 65 тисяч).
- Система мала резервні джерела енергії на випадок перебоїв.
До 1940-х років Кременчук вже належав до небагатьох міст України з централізованою системою водозабезпечення, що не лише покращило санітарно-гігієнічні умови життя мешканців, але й забезпечило стабільність під час пожеж та інших надзвичайних ситуацій.
Відновлення та розвиток водогосподарської системи Кременчука після Другої світової війни (1945–1980 роки)
Після Другої світової війни Кременчук, як і багато інших українських міст, почав масштабний процес відбудови. Особливу увагу приділяли водопостачанню, оскільки розвиток промисловості та зростання населення вимагали надійної інфраструктури. У перші повоєнні роки перед комунальниками постало складне завдання. Вони повинні були не просто відновити зруйновані системи, а створити принципово нову, більш сучасну водогосподарську мережу.
До 1962 року вдалося значно розширити мережу артезіанських свердловин. Їх кількість зросла до 20, а сукупна потужність досягла 20 тисяч кубометрів води на добу. Це дозволило забезпечити водою не тільки центральні райони, але й нові промислові зони та житлові масиви, що активно будувалися. Важливою етапом стало будівництво у 1953 році нової водонапірної вежі на проспекті Свободи. Ця споруда висотою 32 метри не лише виконувала технологічні функції, а й стала одним із символів відродженого міста, його найвищою точкою.
Особливістю повоєнного періоду став комплексний підхід до модернізації:
- Водопровідні мережі активно перекладали з чавунних на більш сучасні сталеві труби.
- Було впроваджено новітні для того часу методи очищення води, а саме хлорування.
- Значно розширилася каналізаційна система, особливо в промислових районах.
- Почали застосовувати автоматизовані системи контролю тиску.
Важливим досягненням стало створення єдиної централізованої системи водопостачання, яка об’єднала раніше розрізнені ділянки. Це дозволило оптимізувати роботу насосних станцій і покращити якість води. До кінця 1970-х років довжина водопровідних мереж у місті перевищила 200 км, а каналізаційних – 150 км.
Особливу увагу приділяли підготовці кадрів. На базі “Кременчукводоканалу” створили навчальний центр, де працівники опановували нові технології. Це дозволило успішно експлуатувати складне обладнання та підтримувати систему в належному стані.
Таким чином, повоєнні десятиліття стали періодом якісного стрибка у розвитку міського водогосподарства. В цей час була створена принципово нова, більш сучасна та ефективна система, яка здатна задовольнити потреби всього промислового центру.
Технологічний прорив: очищення води та енергоефективність (1990–2010 роки)
Наприкінці XX — на початку XXI століття «Кременчукводоканал» зробив кілька важливих кроків до підвищення якості води та ефективності роботи. В той час було запущено виробництво доочищеної води «Криничка» зі зниженим вмістом заліза та важких металів, встановлено сучасне обладнання, таке як фільтр-преси німецької фірми HUBER для утилізації мулу.
Також підприємство придбало японський газовий хроматограф SHIMADZU для точного аналізу води. Співробітники впровадили систему енергоощадження за підтримки Світового банку, що дозволило скоротити витрати електроенергії на 24%.
Цей період ознаменувався переходом до високотехнологічного водопостачання, що відповідає всім європейським стандартам.
Сучасність та майбутнє
Сьогодні «Кременчукводоканал» — це потужний комплекс, який охоплює:
- Водоочисні споруди продуктивністю 150 000 м³/добу.
- Каналізаційні очисні споруди потужністю 140 000 м³/добу.
- Понад 400 км водопровідних та 280 км каналізаційних мереж.
- Сучасні лабораторії, які постійно контролюють якість води.
Останніми роками підприємство активно модернізують, а саме впроваджують поліпропіленові труби для каналізації, використовують автоматизовані системи контролю витоків.
Кременчук пройшов довгий шлях у розвитку водопостачання. Місто може пишатися надійною та екологічно безпечною системою водогосподарства, яка продовжує вдосконалюватися. Майбутнє «Кременчукводоканалу» — це інвестиції в нові технології, енергоефективність та підвищення якості послуг для мешканців.
Джерела:
- https://kremenchug.online/map/kremenchugvodokanal-kp-10/
- https://kg.ua/news/kremenchukvodokanalu-110-rokiv
- https://kremenchuk.tv/?p=82953
- https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10137943-na-pravoberezhzhi-kremenchuka-zavtra-remontuvatimut-vodoprovidni-merezhi-v-jakih-budinkah-ne-bude-vodi.html
- https://kremenchug.ua/news/consumer/water/65339-ochisn-sporudi-kp-kremenchukvodokanal-zabezpechen-neobhdnimi-reagentami-dlja-pdgotovki-pitnoyi-vodi.html