HomeДовкілля
Довкілля

Без інтернету і телевізора: яким було дозвілля полтавців 100 років тому

Nataliia Kundii
by Nataliia Kundii

Полтава — місто з багатою історією, затишною атмосферою та самобутньою культурою. Сьогодні його жителі та гості насолоджуються парками, кафе, театрами та іншими сучасними розвагами. А яким було дозвілля полтавців понад 100 років тому, в часи, коли в місті не було інтернету й телевізора, а листи доставляли коні? Дізнаємося, як проводили свій вільний час полтавці та чим надихалися в епоху, коли відпочинок ще не залежав від екранів. Далі на poltava-name.

Якою була Полтава на рубежі XIX–XX століть?

У ті далекі часи головне місто Полтавської губернії було типовим повітовим містечком Російської імперії. Полтава була затишною, доглянутою і неспішною. При цьому її вже не можна було назвати звичайним провінційним куточком. У місті активно розвивалась інфраструктура, будувалися нові заклади, відкривалися школи, магазини та типографії. На початку 1900-х років у Полтаві проживало понад 50 000 мешканців. Місто було одним із культурних та адміністративних центрів Лівобережної України. Полтава мала мощені вулиці, просторі бульвари та доглянуті сквери.

Однією з головних визначних пам’яток міста була Кругла площа. Також полтавці любили неспішні прогулянки біля Хрестовоздвиженського монастиря. У 1909 році Полтава урочисто відзначила 200-річчя Полтавської битви. До цієї події в місті провели масштабні роботи з доброустрою. З’явилася будівля Полтавської губернської земської управи, споруджена за проєктом Василя Кричевського. Пізніше в ній розмістився Полтавський краєзнавчий музей. У Полтаві встановлювали нові пам’ятники й будували нові дороги. Полтавці очікували приїзду самого Миколи II.

З економічного погляду Полтава була досить стабільною, хоча розбіжності між класами були відчутними. Основу населення становили міщани, ремісники, дрібні торговці та селяни, що приїжджали в місто на ярмарки або сезонні роботи. Інтелігенція — вчителі, лікарі, чиновники, юристи — займала почесне становище в суспільстві. На вершині соціальної драбини стояли великі землевласники, купці та місцева аристократія.

Міська еліта активно брала участь у культурному житті: організовувала театральні вечори, музичні концерти, літературні читання. Водночас прості містяни знаходили радість у ярмарках, церковних святах, народних гуляннях і звичайних недільних прогулянках.

Інакше кажучи, Полтава на рубежі століть була містом, де традиції органічно поєднувалися з ознаками модернізації, а дозвілля ставало невіддільною частиною життя як привілейованих верств, так і звичайних жителів.

Прогулянки в міському саду і на бульварах

У повсякденному житті полтавців початку XX століття прогулянки були одним із найбільш доступних і улюблених видів відпочинку. Центральним місцем для цього був Міський сад, де збиралися люди всіх вікових категорій та станів. Після святкування 100-річчя перемоги російських військ над шведами у Полтавській битві, на центральній площі Полтави у 1811 році відкрили монумент Слави й розпочали роботи з доброустрою центру міста. У 1820 році площу навколо монумента розбили на сектори, де посадили квіти. Пізніше по периметру висадили тополя. Тут полтавці прогулювалися під тінню дерев, зустрічалися зі знайомими, обговорювали останні новини та події, призначали побачення.

У роки громадянської війни парк занепав, але вже у квітні 1920 року тут провели масовий міський суботник, після чого почалося відновлення центральної частини Полтави. Пізніше Міський сад назвали Жовтневим парком. Його знову офіційно відкрили для відвідувачів. Біля центрального входу встановили скульптури.

Не менш популярними у минулому у Полтаві були Іванова гора, Корпусний парк і міські бульвари — доглянуті алеї з лавками та мальовничими краєвидами. Прогулянки полтавців під музику духових оркестрів у літні вечори створювали атмосферу свята й були справжньою міською традицією.

Відвідування ярмарків і народних гулянь

Особливе місце в житті Полтави займали ярмарки. Вони проходили кілька разів на рік і ставали не лише місцем торгівлі, а й перетворювалися на соціальну та культурну подію. У 1852 році до Полтави була перенесена іллінський ярмарок, який вважався одним з найбільших на території Лівобережної України. За товарообігом він посідав третє місце у Російській імперії після Ірбитського та Нижньогородського. Іллінський ярмарок збирав не менше 40 000 людей, а вартість привезених товарів становила до двох третин вартості виробів, привезених на всі ярмарки Полтавщини, і сягала 28 мільйонів рублів (за даними на 1864 рік).

На ярмарках можна було не лише придбати продукцію з усього регіону, а й відпочити: тут виступали скоморохи, грали музиканти, влаштовували атракціони та лотереї. У такі дні на площах встановлювали тимчасові дерев’яні споруди для циркових і театральних вистав, які були дуже поширені на ярмарках і народних гуляннях по всій Російській імперії.

Це були легкі дощаті будівлі з примітивною сценою й місцями для сидіння, де відбувалися короткі, але яскраві вистави, зокрема лялькові спектаклі та комічні сценки. Тут виступали фокусники й акробати, а також дресувальники з тваринами. На Іллінському ярмарку встановлювали сотні різних тимчасових споруд, зокрема понад 200 балаганів, де проходили різноманітні вистави.

Як полтавці відзначали релігійні свята?

Особливу атмосферу створювали народні гуляння, присвячені до релігійних свят, таких як Трійця, Масляна та Покрова. У ці дні полтавські вулиці наповнювалися каруселями, запахами солодощів і димом від жаровень із шашликами. Люди співали, танцювали, водили хороводи й брали участь у веселих конкурсах. Релігійні свята займали особливе місце в житті полтавців понад 100 років тому. Вони були не лише часом духовного очищення та відвідування храмів, а й важливим елементом громадського та сімейного дозвілля.

Головним святом року на Полтавщині завжди була Пасха. У 1900-х це був найбільш очікуваний й масштабний празник, підготовка до якого починалася заздалегідь. Полтавські господині пекли паски й фарбували яйця, а чоловіки прибирали подвір’я та білили стіни. Особливе пожвавлення спостерігалося у Страсний тиждень. Люди йшли до церкви, закуповували продукти на ринках і готувалися до всеношної.

У саму Пасху після нічного богослужіння полтавці поверталися додому, несучи кошики зі свяченою їжею, після чого влаштовували щедрі сімейні застілля. У цей день було заведено ходити в гості, де всі вітали один одного словами «Христос воскрес!» і грали в традиційні ігри з крашанками. У парках і на вулицях можна було почути співи та сміх, а також побачити танці й хороводи.

З глибокою пошаною до традицій відзначали Різдво. Напередодні свята, у Святий вечір, полтавці збиралися вдома за столом із 12 пісними стравами. Після вечері починалося колядування. Діти та підлітки, часто у саморобних костюмах, обходили будинки з піснями, славили Христа, бажали багатого врожаю й щастя господарям. Їх зустрічали з частуваннями — пирогами, горіхами, копійками.

До колядників часто приєднувалися аматорські вертепні театри, де розігрували біблійні сцени за участю ряджених персонажів: пастухів, царів, ангелів і навіть жартівливих «чортів» та «смертей».

Особливо шумно й весело полтавці відзначали Масляну. Це свято символізувало прощання з зимою та зустріч весни. На вулицях і площах влаштовували ярмарки, балагани, катання на санях, кулачні бої й спалення опудала зими. Головною смакотою, звісно, були млинці. В останні дні Масляної відбувалися народні гуляння з піснями, танцями та жартами. У цей час прощалися з образами, просили одне в одного вибачення й готувалися до Великого посту.

На Полтавщині також шанували Покрову Пресвятої Богородиці. Свято вважалося покровителем козаків і особливо було популярне у сільській місцевості. Водночас у Полтаві цього дня теж проводили молебні й хресні ходи, а після — народні гуляння з ярмарками, музикою та танцями.

На початку минулого століття мешканці Полтави також відзначали Трійцю. На це свято полтавці прикрашали будинки й храми зеленню. Вірили, що гілки верби захищають від нечистої сили та приносять щастя. У цей день полтавці часто виїжджали на природу, співали веснянки й влаштовували молодіжні забави.

Відпочинок полтавської інтелігенції

На початку XX століття у Полтаві існувало своє коло інтелігенції. Це були вчителі, лікарі, адвокати, чиновники, письменники та художники. Їхній відпочинок був наповнений культурними подіями, прагненням до саморозвитку й спілкуванням з однодумцями. Відпочинок полтавської інтелігенції суттєво відрізнявся від розваг народу: він вимагав тиші, роздумів та естетичного сприйняття.

Культурною гордістю Полтави кінця ХІХ — початку XX століття був Полтавський міський театр, заснований ще у 1808 році. З 1818 року він був під опікою Івана Котляревського. Саме тут уперше були поставлені українські п’єси — «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». На початку XX століття театр розташовувався у цегляній будівлі на Театральній площі й залишався одним із головних осередків тяжіння міської інтелігенції.

На сцені ставили як класичні п’єси закордонних авторів, так і українські драми та комедії Івана Карпенка-Карого, Панаса Мирного, Марка Кропивницького. В афішах того часу можна було побачити також переклади популярних європейських п’єс. Театр активно приймав гастрольні трупи з Харкова, Києва, Москви й Санкт-Петербурга, що підвищувало його престиж. Полтавці завжди високо цінували живу акторську майстерність і охоче обговорювали постановки на сторінках місцевої преси.

Не менш популярними були музичні концерти. У Полтаві діяло Полтавське відділення Імператорського музичного товариства, яке організовувало регулярні виступи, де звучала симфонічна й камерна музика. Своїми виступами радували слухачів як місцеві музиканти, так і запрошені виконавці. У музичній школі та в залах Дворянського зібрання часто звучали твори Чайковського, Бетховена, Шуберта, а на вечорах — романси у виконанні міських аматорів.

Крім того, полтавська інтелігенція із задоволенням відвідувала літературні вечори, які проводилися у бібліотеці імені Котляревського, в гімназіях та приватних салонах. На таких зустрічах полтавці читали вірші, обговорювали нові книги, філософські ідеї й політичні події. Серед організаторів і учасників зустрічей можна було зустріти місцевих письменників, учителів і студентів. Як правило, на таких вечорах звучала українська мова.

Громадські клуби та товариства за інтересами

Одним із головних культурних центрів старої Полтави був будинок дворянського зібрання, побудований у 1810 році. Тут проходили концерти, бали, літературні вечори, виставки та інші заходи. У 1881 році тут виступала художниця Марія Башкирцева. У різний час концертували Антон Рубінштейн, Петро Чайковський, Олександр Скрябін, Сергій Рахманінов. У 1897 році тут виступав оперний співак Федір Іванович Шаляпін.

Крім того, у Полтаві діяли різні чоловічі клуби й товариства за інтересами, де збиралися представники певних професій або захоплень. Такі клуби надавали можливість для спілкування, обміну досвідом та проведення спільних заходів.

У центрі міста, особливо в районі Круглої площі, розташовувалися різні кафе й ресторани, де збиралися представники інтелігенції та ділових кіл. Тут можна було не лише пообідати або випити кави, а й послухати живу музику, обговорити новини або провести ділову зустріч.

Відпочинок полтавців на природі у 1900-х роках

На початку XX століття, коли життя у самій Полтаві ставало дедалі активнішим, мешканці почали цінувати відпочинок на природі. Поїздки за місто, прогулянки околицями й пікніки мали велику популярність як серед заможних городян, так і серед представників середнього класу. Полтавці часто збиралися на березі річки Ворскла, де могли милуватися мальовничими пагорбами.

Особливо популярними тоді були пікніки на траві з самоварами, частуваннями, народними іграми та піснями. Такі виїзди зазвичай організовували сім’ї або компанії друзів. Веселі маївки у той час також влаштовували учні гімназій й реальних училищ.

Любителі спокійного дозвілля обожнювали риболовлю або прогулянки лісами поблизу Полтави. У місцевій пресі тих років можна знайти згадки про полювання, риболовлю, збирання грибів і ягід.

Джерела: 

Previous article
Ціна енергії: історія Кременчуцької ГЕС
Next article
Чорнобильська катастрофа і Полтавщина
Nataliia Kundii
Nataliia Kundii

Get in Touch

....... . Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.