Полтавська глиняста — унікальна порода курей, виведена на Полтавщині. Вона поєднує високий рівень продуктивності, здатність адаптуватися до клімату регіону та стійкість до захворювань. Ця порода стала справжньою гордістю українського птахівництва. Вона демонструє, як науковий підхід до селекції допомагає створювати продуктивних і витривалих курей для фермерських господарств. Далі на poltava-name.
Історія виникнення породи
Полтавська глиняста порода курей має багату й цікаву історію. Точна дата її виведення невідома, проте документально зафіксовано, що вперше ці кури були представлені на тваринницькій виставці у Полтаві ще у 1895 році. Вже у 1929 році несучки встановили рекорд яйценосності — 100 яєць на рік, що на той час вважалося видатним показником.
Селекціонери припускають, що порода сформувалася в результаті безсистемного схрещування місцевих полтавських курей із представниками порід орпінгтон, нью-гемпшир і віандот, а також тривалої народної селекції, яку проводили селяни Полтавської губернії. Отримане поголів’я виявилося витривалим, невибагливим у догляді та стійким до хвороб. Дослідження, проведені у 1970-х роках, показали виняткову стійкість цих курей до вірусу саркоми Рауса та інших неопластичних вірусних захворювань, зокрема хвороби Марека.
У 1930–1940-х роках птахівники Карлівського та Миргородського районів Полтавської області продовжили селекційну роботу. У 1953 році були виділені три різновиди породи: класична глиняста, чорна глиняста та зозуляста (плямиста). Завдяки унікальним продуктивним характеристикам і високій здатності до акліматизації полтавські глинясті кури швидко поширилися територією України та інших республік Радянського Союзу. Їх розводили як у приватних присадибних господарствах, так і у великих колгоспних птахофермах.
У 1990-х роках активну селекційну роботу було призупинено, проте кури залишилися популярними серед птахівників. Їх продовжували розводити з комерційною метою приватні підприємства та фермерські господарства.
Полтавська глиняста порода курей вирізняється високою життєздатністю, стійкістю до різних захворювань та здатністю добре адаптуватися до різних кліматичних умов. Ці кури швидко ростуть, набирають вагу, мають високу яйценосність і якісні яйця з коричнево-кремовою шкаралупою. Птиця невибаглива у годуванні та догляді. М’ясо курей цієї породи ніжне, соковите, із чудовим смаком, а яйця — великі та поживні.
Що особливого у полтавській глинястій?
Полтавська глиняста порода вирізняється низкою унікальних якостей, які зробили її популярною серед птахівників. Офіційно зареєстрована міністерством аграрної політики України у 2007 році, вона передусім приваблює швидкою адаптацією до клімату, винятковою життєздатністю та невибагливістю до умов утримання та годування. Птахи швидко ростуть і набирають вагу. Вже до шести місяців півники досягають півтора кілограма. Молодняк відрізняється високою виводимістю та збереженістю — до 97%, а оперення у курчат формується швидше, ніж у чисто м’ясних порід. Полтавська глиняста підходить як для клітинного утримання на птахофабриках, так і для подвірного — у приватних господарствах, і особливо популярна в лісостеповій зоні України.
Жива вага півників сягає 3,5 кг, курочок — 2,5 кг, а статева зрілість настає приблизно на 140-й день. Річна яйценосність становить близько 200 яєць, маса яких сягає 60 г, а колір шкаралупи варіюється від коричневого до кремового.
Зовнішній вигляд птиці гармонійний і виразний: тулуб щільний із добре розвиненими грудними м’язами, короткі крила щільно прилягають до боків, спина довга й широка, шия міцна з пишною гривою золотистого кольору. Півники мають чорний хвіст із зеленуватим відтінком, червоний гребінь розовидної або листоподібної форми, червоні сережки та яскраво-оранжеві очі. Дзьоб жовтий, короткий, голова невелика і пропорційна, ноги світлі, жовтуваті й широко поставлені.
Оперення пофарбоване у різні відтінки глини — від світло-бежевого до темно-жовтого з червонуватим відливом, кінці махових і хвостових пір’їн затемнені. Класичне забарвлення відрізняється у самців і самок. Півники світло-коричневі з темними хвостами, курочки — світло-глинястого кольору з темнішою головою, шиєю та хвостом. Курчата народжуються світло-коричневими. Чорна та зозуляста (плямиста) різновиди породи також зберігають основні продуктивні якості.
М’ясо полтавської глинястої курки ніжне, соковите й смачне. Завдяки високому вмісту міжм’язового жиру його цінують навіть більше, ніж м’ясо чисто м’ясних порід. Яйця мають товсту, міцну шкаралупу та високий уміст білка. Окремі кури-рекордсменки за доброго догляду можуть давати до 290 яєць на рік.
Птахи цієї породи відрізняються дружнім характером. Вони спокійні та контактні, конфлікти між ними практично не виникають, що робить їх зручними для розведення. До речі, раніше стало відомо, як решетилівські вівці та смушки прославили Полтавщину.
Як учені виводили полтавську глинясту?
Роботи з удосконалення породи полтавських глинястих курей розпочалися одночасно з розвитком промислового птахівництва у 1950-х роках і тривали кілька десятиліть. У різні періоди досягнення в селекції були неоднаковими. Наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років виникали труднощі з досягненням «плато» продуктивності. Проте впровадження нових методів і програм селекції, а також широке використання генетичного потенціалу птиці дозволили значно просунутися вперед.
Світовий досвід демонструє перевагу коричневих яєчних кросів, що пов’язано з високим попитом на забарвлені яйця та більшою стійкістю до хвороби Марека. В Україні промислове птахівництво використовує імпортні кроси з білою та коричневою шкаралупою, тоді як фермерські господарства та населення обирають універсальні породи, придатні як для отримання яєць, так і для м’яса. До таких порід належать род-айлендська червона, кучинська ювілейна, адлерська срібляста та полтавська глиняста.
Цілеспрямована селекційна робота проводилася протягом 28 років співробітниками Інституту птахівництва УААН та спеціалістами дослідного господарства «Борки». У результаті була створена полтавська глиняста порода, яка поєднує високу продуктивність зі здатністю адаптуватися до різних умов утримання, спокійним темпераментом та високоякісним м’ясом і яйцями світло-коричневого кольору.
Матеріал для селекції почали збирати у 1948–1949 роках. З Полтавської області привезли яйця місцевих курей, отримали з них молодняк і сформували маточне стадо. До 1953 року застосовували масову селекцію з індивідуальним відбором за фенотипом, а згодом розпочалася поглиблена селекційно-племінна робота. Відбирали птицю з живою вагою понад 1,7 кг і яйценосністю від 100 яєць у курей, а півників — з живою вагою не менше 2,6 кг, враховуючи продуктивність їхніх матерів. Цей матеріал став вихідним для формування племінного стада полтавської глинястої породи.
З 1961 по 1987 рік селекційна робота проводилася з метою створення спеціалізованих ліній: П41 — з підвищеною живою масою і масою яєць; П56 — з меншою масою, але високою яйценосністю; П37 — материнська лінія з високою яйценосністю та сумісністю з лініями білих леггорнів; П14 — з підвищеною стійкістю до неопластичних захворювань; П6 — комбінована продуктивність; П5 — синтетична популяція на основі кращого генетичного матеріалу кількох ліній. Для контролю ефективності селекції була створена контрольна популяція курей полтавської глинястої (КПКГ) із 300 самок і 60 самців.
У період з 1987 по 1996 рік генофонд усіх ліній поступово об’єднали в одну. Основою стала лінія 14, яка вирізнялася підвищеною стійкістю до неопластичних захворювань, високою життєздатністю, стабільною яйценосністю та значною масою яєць. Нині порода представлена єдиною лінією (14), що включає шість генеалогічних мікроліній. Під час формування полтавської глинястої, селекція проводилася протягом 27 поколінь із використанням сімейного відбору та індивідуальної селекції за ознаками, які відповідали напрямку лінії та її спеціалізації. Це дозволило створити високопродуктивну та стійку породу курей.
Утримання та догляд за полтавською глинястою
Полтавська глиняста порода відзначається високою адаптивністю до різних умов утримання, але для повного розкриття продуктивного потенціалу птиці необхідно дотримуватися оптимальних показників мікроклімату та зоогігієнічних норм у курнику. Підстилка, найчастіше солома, повинна бути завжди сухою та регулярно змінювана кілька разів на тиждень, щоб підтримувати чистоту та здоров’я птиці.
Однією з особливостей породи є схильність до ожиріння, що може скорочувати тривалість життя курей, зменшувати яйценосність та погіршувати якість м’яса. Тому птиці необхідні щоденні прогулянки на свіжому повітрі. Вигул забезпечує доступ до насіння, комах і зелені, а також дозволяє курям перетирати корм дрібними камінцями, необхідними для травлення. Крім того, кури особливо чутливі до нестачі кальцію та фосфору, які беруть участь у формуванні міцної кісткової тканини та шкаралупи яєць.
Годування рекомендується проводити двічі на день. Основу раціону становлять зернові культури або промисловий комбікорм, призначений для м’ясо-яєчних порід. Комбікорм містить до 70% зернових, у тому числі бобові, рослинні білкові компоненти (жом, шрот), кормові дріжджі, трав’яну муку, мінеральні добавки, жир та продукти тваринного походження. За відсутності готового комбікорму курей годують подрібненими овочами та коренеплодами, висівками, зерновими культурами (пшениця, овес, ячмінь, кукурудза). Слід уникати використання бобового зерна без термічної обробки, щоб не порушувати процеси нормального травлення.
Птиця охоче поїдає вітамінні зелені корми: молоду кропиву, люцерну, конюшину, зелену цибулю, бадилля буряка та моркви. До раціону сухих зерносумішей або вологих мішанок рекомендується додавати мінеральні підгодовування, такі як шкаралупа, мушлі, крейда, а також премікси та білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД) різної концентрації. Обов’язковою умовою є наявність чистої та свіжої води в поїлках, температура якої не повинна опускатися нижче +15 °C, що сприяє підтриманню високої яйценосності.
Квочки полтавської глинястої породи відзначаються турботливістю та гарними материнськими якостями, що дозволяє легко розводити й самостійно вирощувати молодняк.
Джерела:
- https://www.0532.ua/news/2997525/ak-ekologicnij-telegram-bot-dopomagae-poltavcam-dihati-svizim-povitram
- https://poltava.to/news/78556/
- https://poltava.to/news/74543/
- https://poltava-name.com/ru/eternal-3254-bez-grohota-i-pyli-shumoizolyacziya-dorog-poltavshhiny
- https://poda.gov.ua/news/211425
- https://poltava-name.com/ru/eternal-3254-bez-grohota-i-pyli-shumoizolyacziya-dorog-poltavshhiny
- https://poda.gov.ua/news/234161