Нафта, газ, торф — такі горючі копалини є в землі Полтавщини. Великі запаси природних матеріалів, що використовуються в промисловості та в побуті. Завдяки їм створюється міцний фінансовий фундамент, розвиваються різні галузі економіки та соціальна сфера. Вони горять, а ми відчуваємо їхнє тепло та енергію. Далі на poltava-name.
Рухає не механізми, а організми
У книзі-довіднику “Полтавська область: природа, населення, господарство” опубліковано цікаву інформацію про горючі речовини, що зберігаються в надрах нашого краю. Наприклад, родовищ торфу в області понад 100 одиниць. Їхня загальна площа перевищує 11000 гектарів і розташовані вони переважно в північно-західної частини регіону, а точніше, в басейні річки Сула. Як паливо торф використовується мало, здебільшого як компост.
А ще можна згадати про торф’яне грязелікування. Мінеральну органічну суміш добувають неподалік від санаторіїв Миргорода, з родовища, відкритого в 1982 році. Цю густу речовину навіть підпалювати не треба, вона дарує цілюще тепло людині.
Торф’яна маса, що століттями лежала в болоті, накопичила в собі купу корисних мікроелементів: ферменти, солі, ліпіди, кальцій, йод, мідь, іони заліза. У її складі є бактерії, що знищують патогенну мікрофлору. Завдяки цій властивості лікують захворювання шкіри. Ну й найголовніше — торф’яна речовина добре зберігає тепло і відновлює суглоби. Наче справжнє паливо, торф допомагає рухатися, щоправда, не механізму, а організму.
Газ корисний для пластмас
А в геологічних відкладах палеозойської ери відкрито близько 50 нафтових та газових родовищ. Причому газу на Полтавщині зібралося більше, ніж в інших областях — понад 500 мільярдів кубічних метрів! Найщедрішим родовищем у нашому краї визнано Яблунівське, яке відкрили в 1977 році в Лохвицькому районі. Там утворилося приблизно 100 млрд кубометрів газу. Щоправда, запаси нафти в області значно менші — 20 мільйонів тонн. Але полтавська нафта вважається високоякісною, адже в її складі 55 % світлих нафтопродуктів та мало сірки.
Промисловий видобуток нафти почався в 1951 році, природного газу — в 1957 році. Найбільше родовище — Глинсько-Розбишівське, у якому видобували 50 % нафти та газу всієї області. У 1994 році з-під землі витягли 705,7 тисячі тонн нафти разом із газовим конденсатом. У супутніх газах майже 70 % легкозаймистих фракцій пропан-бутану, тому вони є цінною сировиною для хімічної промисловості. А точніше, їх зручно використовувати під час виробництва штучних волокон та пластмас.
Англійці допомогли бурити
У середині та наприкінці ХХ століття полтавську нафту та газовий конденсат відправляли до Сумської та Дніпропетровської областей. Частина полтавського газу використовувалася для побутових потреб у Кременчуцькому, Новосанжарському, Карлівському районах.
Деяка кількість видобутої нафти прямувала на Кременчуцький нафтопереробний завод, він почав працювати в 1966 році. Це підприємство — перше в Україні, яке виробляло високоякісний етиловий бензин. У 1998 році завод виготовляв кілька видів нафтопродуктів. І за один рік було зроблено 1,5 млн тонн бензину, 1,8 млн тонн дизельного палива, 130 тисяч тонн мастильних матеріалів.
На початку 1994 року в області з’явилося українсько-британське підприємство “Полтавська газонафтова компанія”. Договір про створення спільного виробництва підписали підприємства “Полтаванафтогазгеологія” та “Полтавагазпром” — це з української сторони. Керівники англійської фірми “P Kenny Exploration Production” погодилися співпрацювати й також поставили свої підписи.
Тоді домовилися про спільне розроблення нафтогазових родовищ у Новосанжарському районі. У 1996 році на території родовища пробурили та підключили 5 свердловин. Як повідомляв консультаційний центр “Ньюфолк”, максимальний видобуток нафти був у 2007 році — 250 тисяч тонн, а видобуток газу у 2009 році — 457 млн кубометрів.
“Перлинне” родовище
Упродовж десятиліть надра Полтавщини дивують сюрпризами. Наприклад, у 2002 році знайшли нафту в районі, який вважався неперспективним. Нафтовики не чекали ніяких сенсацій, коли бурили нову свердловину. І все ж полтавська земля подарувала їм скарб, розповідає журналістка медіагрупи “Подробиці” Валентина Левицька.
Геологи кажуть, щоб дізнатися, чи є тут нафта, потрібно пробурити свердловину. І лише в 3 із 10 спроб можна мати успіх. Пошукове буріння відкрило 4 нафтоносні горизонти. З глибини понад 2300 метрів вдарив фонтан. І на мапі України з’явилося нове, Східно-Решетняківське родовище.
У 2014 році фахівці АТ “Укргазвидобування” виявили найглибші поклади газу в Україні — на території Комишнянського родовища в Полтавській області. Працівники витягли пальне з глибини 6 кілометрів! Причому вже під час випробувань розвідувальної свердловини здобувачі побачили великий приплив газу — 200 тисяч кубометрів на добу.
У 2020 році в Полтавській області відкрили ще одно газове родовище, розвідані запаси якого майже 200 млн кубометрів. Про це повідомила пресслужба компанії “Нафтогаз Україна”. Цікаво, що родовище має романтичну назву “Перлинне”. Загальна його площа 213 квадратних метрів, а глибина знов-таки 6 кілометрів.
Нафту видобувають за допомогою води
Нафтовидобуток — складний процес, що включає геологорозвідку, буріння і будівництво свердловин, їх ремонт, очищення видобутого продукту від води, сірки, парафіну та багато іншого.
Є 3 етапи нафтовидобутку. Первинний — це коли нафта виходить на поверхню землі під впливом природних сил, що підтримують високий тиск у пласті. Підземні гази штовхають чорне золото вверх. Буває, що тиску достатньо для того, щоб нафта піднялася. В інших випадках використовують помпи та верстати-гойдалки.
Потім поступово переходять до вторинного етапу. Коли природні ресурси, що створюють тиск, вичерпуються остаточно, нафтовим масам допомагають вибратися за допомогою води, яку закачують у свердловину. Прісна рідина “виселяє” копалину з її похмурої оселі.
А один із варіантів третинних етапів пов’язаний з нагріванням нафти в пласті для зменшення її в’язкості. Часто у свердловину закачують водяну пару, іноді навіть підпалюють частину нафти на місці видобутку.
Газ також видобувають за допомогою свердловин. Декілька отворів бурять на всій території родовища для рівномірного падіння підземного тиску в покладі. Інакше можливе пересування газу між сегментами родовища, а також передчасне обводнення покладу.
У надрах газ перебуває в мікроскопічних порожнечах. Вони з’єднані між собою маленькими тріщинками. Цими каналами газ надходить із порожнин із високим тиском у порожнечі з низьким тиском. І так доки не опиниться в рукотворній свердловині. Отже, рушійною силою є різниця тисків у пласті та системі збору.
Видобутий газ потрібно підготувати до транспортування, а точніше, очистити від домішок. Річ у тому, що пароподібна волога, що міститься в газі, накопичується в трубопроводі та заважає просуванню сировини. А сірководень спричиняє сильну корозію газового обладнання. У 1999 році неподалік Яблунівського родовища на Полтавщині почав працювати газопереробний завод.
