Рідкісний рогач з Полтавщини. Рятуйте, хто може!

Фауна України налічує понад 35 тисяч комах. Найвідоміший серед жуків — жук-олень (Lucanus cervus L., або рогач звичайний). Це найбільший представник ряду твердокрилих у фауні України. Через розміри і зовнішній вигляд, його нереально сплутати з якоюсь іншою комахою. Ареал рогача звичайного охоплює Центральну, Південну і Східну Європу, а також Північну Африку. У Європі спостерігається скорочення чисельності цієї комахи.  Попри невелику загальну кількість, жук-олень живе у різних регіонах України. Але в країні загалом, і зокрема на Полтавщині, його можна назвати зникаючим. Тому, повідомляє сайт poltava-name, він закономірно занесений і до Червоної книги України і до Червоної книги цього регіону.

Найчастіше жука-оленя виявляють у широколистяних та мішаних лісах, де серед інших дерев ростуть дуби. В Україні це територія Криму, Карпат та ліси на Півночі,  в Центрі, на Заході й певною мірою на Сході України. З кожним роком ймовірність зустрітися з цим красивим жуком у живій природі для людини зменшується. Насамперед це викликано тим, що основним місцем мешкання жука-оленя є старовікові діброви. Їх інтенсивно знищують самі ж люди в ході ведення лісо-господарських робіт. А в цих старезних дубах (соком яких живляться дорослі жуки) по п’ять-шість років у деревині ростуть, також живлячись, їхні личинки. Але ж такі дерева за лісівничими нормами вважаються перестійними і тому їх вирубують у числі перших. 

Природолюби б’ють на сполох

Про таку кричущу ситуацію заявляють численні природоохоронні організації України. Зокрема громадська організація “Українська природоохоронна група”. Заради збереження жук-олень охороняється Червоною книгою України (1994 р.) та включений до Конвенції Про охорону диких видів флори та фауни і середовища існування у Європі (тобто Бернська конвенція). В багатьох країнах Європи ведуться різноманітні моніторингові програми, з метою вивчення чисельності та поширення жука-оленя. 

Відомості про поширення жука-оленя не те що на Полтавщині, а й загалом в Україні дуже скупі. Більшість місць, де він мешкає, не задокументовані. З цього приводу згадана ГО навіть розпочала програму моніторингу поширення жука-оленя в Україні. До неї можуть долучитися усі бажаючі (зокрема і жителі Полтавщини), кому пощастило зустріти цю рідкісну комаху. Зібрану інформацію в ході інтернет-моніторингу по крупинках опрацьовують і вносять до відповідної бази даних. А потім передають до укладачів Державного кадастру тваринного світу України і нового видання Червоної книги України.

Фото: Рідкісний жук на карті України.

До закликів врятувати жука-оленя неодноразово долучалася і відома організація “UAnimals”. Зокрема там зазначали: “Колись жук-олень був звичайним видом по всій Європі, тепер же його популяція постійно зменшується. Вид відносять до тих, яким загрожує вимирання, в Україні його внесено до Червоної книги… Жук зростає цілих 5 років! Цей нешкідливий, трохи незграбний і прекрасний жук не кусається і харчується деревним соком. Він виконує роль санітара і бере участь у переробці гниючого листя і деревини. Віднесіть жука в траву, кущі, якщо зустрінете: подалі від людей. А також розкажіть друзям про те, що жук-олень потребує захисту!”.

“Особливі прикмети” рогатого

Фото: самка і самець жука-рогача.

Самці та самиці жука-оленя відрізняються розмірами мандибул (“ріжок”). Загальна довжина тіла самця – до 7,5 сантиметрів, а самки – до 5. На голові у самця знаходяться великі мандибули. Їх розмір дорівнює чверті загальної довжини комахи. Самці застосовують цей “обладунок” під час двобоїв. Існує хибне твердження, що жуки на таких “дуелях” вбивають одне одного. Та як кажуть науковці, кожен із “бійців” просто старається схопити ворога мандибулами і перевернути його догори дригом. Повержений, після поразки намагається перевернутися у звичне положення і покинути місце “баталій”. Втім науковці кажуть, що жуки часто застосовують свої “роги” з метою захисту від нападників (у тому числі людей). Самки жуків-рогачів мають менші розміри від самців, а також мають набагато менші мандибули. Проте й вони можуть постояти за себе, якщо хтось проявить в їх бік агресію.

Фото: бої рогачів.

Жуки-рогачі відмінно літають. Для них не проблема піднятися для польоту на висоту від одного до десяти метрів. Найчастіше ви маєте нагоду зустріти дорослих жуків-оленів у природі в період із травня по липень (тобто й зараз). Як уже йшлося, живляться комахи соком, що витікає з пошкоджених стовбурів дерев – переважно дубів. Рідше “смакують” соком буків чи берез.

Коли самці знайдуть пару і подбають про продовження роду, невдовзі вони здебільшого гинуть. Згодом, відклавши яйця у дуплах дерев та пеньках, помирають і самки. Розвиток личинок триває в середньому п’ять-шість років. Личинка нічого не бачить, вона кремового кольору, її тіло практично прозоре з оранжевими ногами та головою. Цікаво, що за допомогою ніг личинки вміють цвірінчати. Це їх форма спілкування між собою. Личинки переживають декілька линьок і у травні останнього року розвитку стають лялечками. 

То як  же запобігти, врятувати, допомогти?

Серед причин зникнення цього особливого виду жуків, окрім безвідповідальної лісогосподарської діяльності людини у плані знищення лісів, є й обробка лісових масивів пестицидами. На скорочення чисельності жука-оленя суттєвою мірою впливають і несвідомі люди, які збирають жуків до домашніх колекцій або просто необдумано жорстоко знищують. Але якщо вас тягне до такого забороненого колекціонування, краще навідайтеся у Полтавський краєзнавчий музей імені В.Кричевського (там не лише цікаві колекції комах, а й багато іншого цікавого та пізнавального). Прикро, що навіть на полтавському сайті оголошень OlX можна зустріти об’яву типу: “Продам (чи куплю) жука-оленя”.  Та пам’ятайте, оскільки жук-олень є в переліку “Червоної книги України”, тому знищення рогачів і територій їхнього існування під забороною.

Він також занесений до багатьох переліків видів, які охороняються на території природно-заповідного фонду України. Вивченням, охороною і збереженням цих комах переймаються у багатьох країнах Європи. Щоб звернути увагу на збереження виду, зображення жуків у світі навіть карбують на монетах, малюють на поштових марках різних країн.

Фото: колекційна польська монета 20 злотих із зображенням жука-оленя. 

 

Щоб врятувати унікального рогача, треба зберегти у первинному стані улюблені місця його мешкання в природі, створювати спеціальні заказники у дібровах та в лісах з домішкою дуба; зберігати окремі старовікові дуби. Як не дивно, важлива тут і інформаційно-пояснювальна робота та екологічна грамотність суспільства.

Важливі факти про жуків-оленів

* Нерідко люди бояться таких жуків і навіть намагають їх задавити. Але варто знати, що жуки-олені не кусаються. Вони харчуються виключно мертвою деревиною та деревним соком. Тому ці створіння не можуть нашкодити людині чи природі. Навпаки жуки-олені виконують роль санітарів, переробляючи деревину та листя, що гниє. 

* Також цей жук не переносить ніяких захворювань. 

* Документально підтверджений рекорд довжини “тіла” жука-рогача серед самців у Європі — 95 міліметрів.

* Вони нерідко можуть летіти на штучне світло. Наприклад вуличні ліхтарі, яскраві вивіски і вітрини магазинів і тому подібне. У польоті жуки вдаряються об такі перешкоди і зіткнення не одразу “приходять до тями”, а тому, впавши часто гинуть, коли на них наступають люди. Тому не ображайте неочікуваного гостя, а краще — віднесіть до трави, кущів чи дерев. І він сам собі дасть раду, а ви матимете спокійне сумління, що врятували червонокнижного жука.

Get in Touch

.