Не багато хто знає, що на території Решетилівської громади є єдиний орнітологічний заказник загальнодержавного значення під назвою “Михнівський”.
У наукових довідниках можна знайти інформацію, що заказники́ або зака́зники (від слова «заказати» — тобто «заборонити») — це природоохоронні об’єкти. Вони відрізняються від заповідників, бо можуть бути постійними або тимчасовими. У заказниках можливе часткове взяття під охорону тварин, рослин та інших природних ресурсів. Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони, заказники поділяють на: ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні і т. д. Законодавством України на території заказників обмежена або заборонена діяльність, яка суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них.
Тож, орнітологічний заказник “Михнівський”, повідомляє сайт poltava-name, це типове високотравне болото з різноманітною орнітофауною. Його площа — 450 гектар і знаходиться цей охоронний болотний масив між селами Михнівка та Фрунзівка Решетилівської міської територіальної громади на Полтавщині. Даний об’єкт оголошений орнітологігічним заказником ще від 25 лютого 1980 року.
Заказник “Михнівський” розташований у заплаві річки Говтва. Він являє собою заболочену частину заплави з високим рівнем обводнення та чисельними водними плесами. Річка на території даного заказника має звивистий характер і утворює численні затоки.
Рослинність
Якщо характеризувати природні багатства заказника, доречно розпочати з його рослинності. Значного поширення на території заказника набули лучно-болотні оглеєні грунти та солонці, як зазначено у науково-популярному виданні “Еталони природи Полтавщини”.
Рослинність цієї території представлена лучними та болотними угрупованнями, характерними для боліт лісостепової зони. Основні площі заказника зайняті болотною рослинністю з переважанням очеретяних та осокових (масово трапляється куга озерна, півники болотні, осоки різних видів, щавель водяний і м’ята водяна та інші). Серед прибережно-водної рослинності домінує очерет звичайний, рогози, лепершяк великий. Деякі затоки і болітця мають водне дзеркало, що вкрите різними плаваючими на поверхні води рослинами. Серед яких тільки зрідка можна побачити реліктову різноспорову водну папороть — сальвінію плаваючу.
А от масово у товщі води зустрічаються кушир темно-зелений водяний, жовтець, рдесники. Чисельні популяції на мілководдях і в периферії боліт утворює цікава комахоїдна рослина під назвою пухирник звичайний, який має досконалий ловчий апарат для полювання на дрібний зоопланктон.
Наукову цінність водних угруповань заказника “Михнівський” визначають історично складені сукупності таких рослин як глечики жовті та латаття біле, що занесені до Зеленої книги України.
Сюди навідуються рідкісні птахи
Фауна наземних хребетних водно-болотних угідь заказника “Михнівський” нараховує більше 60 видів. Особливим різноманіттям різняться птахи (їх більше 50 видів). Серед гніздуючих — 29 видів водно-болотних птахів. Найвищої чисельності за роки досліджень тут набули курочка водяна та очеретянка лучна. А ще є бугайчик, чаплі сірі і руда, чирок-тріскунок, лунь болотний, погонич, пастушок, лиска, бекас, крячок чорний, синиця вусата, ремез, кобилочка солов’їна, очеретянка ставкова та дроздовидна, плиска біла. Ще кілька видів мають невисоку чисельність. А дуже рідкісними є широконіска та чернь чубата.
Науковці відмічають, що в останні роки все більш звичайним гніздовим птахом стає гуска сіра. Та постійно зменшується кількість крижня, який ще не так давно був досить чисельним. Причина цьому — насамперед міжвидова конкуренція.
Водно-болотні території заказника є важливим місцем зупинки для відпочинку та живлення мігруючих птахів. Особливо значними бувають міграційні потоки гусей і качок різних видів, а ще чайки, ластівки берегової та інших. Серед звичайних за чисельністю політних видів — чирок-свистунок, шилохвіст, журавель сірий (занесений до Червоної книги України), мартин звичайний, рибалочка голубий та інші. Рідше серед мігрантів зустрічаються чапля біла мала, гоголь, гаршнеп, дупель та інші. І вкрай рідко: лебеді шипун і кликун, ходуличник та побережник.
Ссавці
Серед типових ссавців даного комплексу періодично досягають високої чисельності водяна полівка та ондатра. Звичайними мешканцями є бобер, єнотовидний собака і видра, а рідкісною — кутора звичайна.
Серед водно-болотних амфібій та плазунів — жаба озерна та джерелянка червоночерева, вуж звичайний і черепаха болотна.
До лучно-степового фауністичного комплексу заказника входить 29 видів хребетних. Найбільшу групу з них складають птахи — 21, (14 з них зустрічаються в гніздовий час). Це і плиска жовта, жайворонок польовий, перепел, деркач, травник, синьошийка, вівсянка очеретяна; нечисленні — куріпка сіра, жайворонок чубатий, кам’янка звичайна і плиска жовтоголова; рідко трапляється на гніздуванні сова болотна. У міграційні сезони видове різноманіття птахів зростає. У заказнику зрідка можна зустріти кроншнепа великого і луня лугового.
Серед ссавців на території даного комплексу, крім широко поширених зайця-русака, полівки східноєвропейської та миші-крихітки слід відмітити рідкісних для даної території хом’яків звичайного і сірого та сліпака звичайного.
Земноводні і плазуни представлені на території заказника лише одним типовим видом кожна група — ящіркою прудкою та ропухою зеленою.
Вагомий внесок у видове різноманіття фауни заказника вкладають 27 видів евритопних і синантропних хребетних та види, розташовані поблизу лісових територій (їх до 70). Вони використовують територію заказника з метою живлення чи постійного проживання. Мова про лисицю, горностая, борсука, кабана, лося, вечірницю руду, лелеку білого, яструбів великого й малого, ластівку сільську та інших.
Загалом на території заказника можна зустріти до 190 видів хребетних (більше 140 видів птахів, більше 30 видів ссавців, 9 амфібій, 3 види плазунів).
Наукова цінність “Михнівського” болота, дані про яке можна знайти і в “Географічній енциклопедії України”, в тому, що в складі типового заплавного комплексу воно виконує важливу водорегулюючу та водоохоронну роль, підтримуючи водний режим тутешньої річки Говтва.
Заповідна природа Решетилівського краю
На Решетилівщині є перелік охоронних природних зон серед яких: заказник ландшафтний місцевого значення “Гарячківський ліс” на околиці сіл Прокопівка і Білоконі (1993 рік створення), заказник ландшафтний місцевого значення “Демидівський” між селами Демидівка та Нова Диканька (2010), заказник гідрологічний місцевого значення “Калениківський” на околиці с. Каленики (2013), заказник ландшафтний місцевого значення “Кузьменки” , с. Кузьменки (1995), заказник ботанічний місцевого значення “Новодиканський” між селами Демидівка та Нова Диканька (1995), заказник ландшафтний місцевого значення “Щербаки” між селами Голуби і Дмитренки (1995) та заповідні урочища місцевого значення — “Дубина” (2010, околиці Решетилівки) і “Кут” (1998, с. Сухорабівка) і ще ряд пам’яток природи. Усі вони заслуговують шанобливого ставлення людини.