Полтавщина – край, багатий не лише на пам’ятки, але й на напрочуд затишні, ідеально підходящі для пляжного відпочинку місця. Як у самому обласному центрі, так і в містах, селах та селищах області немало пляжів, де можна засмагати, купатися і, звичайно ж, отримати заряд позитиву, якого вистачить надовго. Більш детально про це у нашому матеріалі на сайті poltava-name.
Пивиха: «Мальдіви» Полтавського регіону
Гора з дивною назвою Пивиха являє собою височину в межах Глобинського й частково Кременчуцького районів Полтавської області. Це ландшафтний заказник місцевого значення, розташований на лівому березі р. Дніпро біля південного краю селища Градизьк. Висота даної місцевості над рівнем моря не перевищує позначку в 170 метрів (точніше 168 м.), а площа території, де охороняється природа – 16,2 гектара.
Вважається що дана місцина утворилася через дію льодовика так званого Дніпровського обмерзання. Дана локація може похвалитися своєю особливою історією. Вважається, що колись тут було поселення під назвою Пива, яке було власністю російських бояр з однойменним прізвищем. Наприкінці XV століття король Польщі Казимир IV подарував дану територію разом з навколишніми угіддями Київському Миколаївському монастирю. Через 200 років ченці облаштувалися на цьому місці і відбудували монастир. Візуально він більше був схожий на форт, мав довгасту (прямокутну) форму і займав площу 5 десятин.
Високі кургани по всіх чотирьох кутах монастиря цілком успішно грали роль сторожових веж. На цьому місці звели кам’яні та дерев’яні споруди, які слугували келіями для слуг Божих. Тут свого часу ховалися козаки гетьмана Богдана Хмельницького і ті, хто повстаа під проводом Павлюка. На жаль, пізніше монастир все ж був зруйнований (як і безліч інших релігійних споруд).
На сьогоднішній день, головна (і, на жаль, нерозв’язна) проблема даної місцевості – це Кременчуцьке водосховище. З тих пір, як його облаштували в 1960-му році, щороку вода поглинає, ні багато, ні мало, 7 метрів височини. Сотні метрів Пивихи вже безповоротно знаходяться під водою. Гору всіляко намагаються вберегти від руйнування, але поки що це не особливо вдається.
До речі, у 2008 році гора Пивиха представляла Полтавський регіон на Всеукраїнському конкурсі «7 природних чудес України». Місцеві старожили кажуть, що глина з гори має жовтий та блакитний відтінок (блакитна глина дуже рідкісна й цілюща), вона багата на кремній і тому допомагає лікувати запалення суглобів, шкірні проблеми та інші недуги. Правда, офіційно це не підтверджено.
На березі Пивихи можна зупинитися хіба що, розбивши намет. Кемпінгів, будинків відпочинку та іншої туристичної рекреаційної інфраструктури тут немає (ще б пак, адже територія заповідна). Тим не менш, кількість туристів у цій місцині щороку зростає.
У Градизьку місцеві мешканці навіть організували так званий «Пивиха-фест», який навряд чи можна вважати повноцінним ярмарком або святом, а скоріше засобом заробітку. Дістатися до пляжу можливо на автомобілі, правда, його потрібно буде лишити перед початком заповідної зони, а далі вниз по досить крутому схилу спускатися пішки. Громадським транспортом доведеться їхати у Кременчук (автобусом чи електричкою) і потім маршруткою до Градизька, а звідти – пішки.
«Блакитні озера» Собківки – райський куточок Полтавщини
«Блакитні озера» – народна назва пари водойм, що утворилися на місці піщаного кар’єру в 1980 році. Їх прозвали так за небесно-блакитний відтінок води. Озера мають правильну округлу форму і знаходяться на відстані декількох десятків метрів один від одного.
Це справжній рай для відпочиваючих: білосніжні піщані береги, пологий захід у воду (місцями) і, звичайно ж, найчистіше повітря, які забезпечується сосновим лісом навколо.
По правді кажучи, вода в цих озерах не така вже й блакитна, принаймні, останні кілька років її чистота і блакить, м’яко кажучи, далекі від ідеалу. Проте «Блакитні озера» й сьогодні дадуть фору багатьом подібним водоймам.
Ці озера розташовані на 40-кілометровій відстані від Полтави. Можна приїхати до села Кунцеве, а потім згорнути з автотраси і слідувати за туристичними покажчиками. Правда, дорога через ліс дуже пухка (піщана), так що потрібно бути обережним, щоб не забуксувати.
Тут немає рекреаційної інфраструктури: кіосків з лимонадом, морозивом та іншими смаколиками, як немає й облаштованих місць для відпочинку. У лісі (метрах в 30 від берега) зроблений туалет. Втім, саме дика природа з її особливою красою та заспокійливими пейзажами, безумовно, варті того, щоб побачити це своїми очима. Ну, а перекус або напої завжди можна привезти з собою.
Пляжі Полтави
Не тільки в передмісті або по області, але і в самому місті є, де скупатися і позасмагати. У Полтаві діє 3 міських пляжі, перші два з яких, чесно кажучи, не особливо чисті й доглянуті, проте, завжди дуже людні (до них найпростіше дістатися). Третій пляж цілком сучасний і респектабельний. На ньому кілька років тому облаштували літній спортивний майданчик, поставили декілька дитячих гойдалок, а також організували нові «грибки» для бажаючих сховатися від сонця.
Крім офіційних місць відпочинку є ще так звані «дикі» пляжі: На Подолі (біля Зеленого острова), на Бронівці (Княжі озера). Людей тут, як правило, трохи менше, ніж на основних міських пляжах, так що для людей, які шукають усамітнення і тиші, це, як то кажуть, «те, що лікар прописав».
Ті, хто згоден трішки віддалитися від міста, можуть «поподорожувати» до просторого і дуже популярному серед жителів міста й передмістя «Берега свободи» у селі Ковалівка або до невеликого, але цілком затишного пляжику села Семенівка (колишня назва Кротенки). В обох напрямках їздять маршрутні автобуси, розклад їх потрібно уточнювати в касах автовокзалів чи по телефону.
Літо тільки починається, а значить, попереду полтавців і гостей міста чекає багато приємних, сонячних днів, хоча б частину з яких варто присвятити пляжному відпочинку й купанню в місцевих водоймах.