Скорботна мати

«Скорботна мати» — меморіал і братська могила Пушкарівського яру

Формально це зелена зона на південно-західній околиці Полтави. Насправді — найбільше місце масових поховань в історії міста і одна з найтяжчих його точок. Тут, у Пушкарівській балці, яку полтавці називають Пушкарівським яром, у 1941–1943 роках нацисти розстрілювали й скидали в протитанкові рови мирних мешканців та військовополонених; за різними підрахунками, у яру спочивають понад двадцять тисяч людей, а окремі дослідники говорять про більші цифри. Монумент «Скорботна мати» — гранітна стела з барельєфом матері та написом «Памʼять про вас у наших серцях» — поставили тут 1970 року. Це не парк для прогулянок і не оглядовий обʼєкт: це кладовище без імен, до якого приходять мовчати.

Родзинки

• Монумент 1970 року — гранітна стела з рельєфним образом скорботної матері; напис «Памʼять про вас у наших серцях» — єдиний текст, який тут є, і саме він задає інтонацію всього місця.
• Братська могила, а не памʼятний знак — під монументом і навколо нього лежать останки людей, закатованих у роки окупації; це юридично й фактично поховання.
• Пушкарівський яр як ландшафт памʼяті — глибока балка на околиці, поруч із територією колишніх артскладів площею понад пʼятдесят гектарів; саме рельєф яру нацисти використали як готові рови.
• Меморіал жертвам Голокосту 2002 року — окремий знак, встановлений у Пушкарівському парку на памʼять про єврейську громаду Полтави, знищену тут восени 1941-го.
• Горобинова алея волонтерів — з 20 листопада 2020 року тут висаджують горобини й облаштовують меморіальний парк; ініціативу ведуть благодійна організація «Хесед Нефеш», Poltava Volunteer Community і громадська організація «Пушкарівський яр», а саджанці надало комунальне підприємство «Декоративні культури».
• Місце, що досі досліджується — 2017 року під час прокладання каналізаційного колектора тут виявили нові ділянки масових поховань, після чого до обстежень долучилися археологи та фахівці з поховань.

Що всередині

Простір навколо монумента лишається напівдиким: це не облаштований парк, а балка з трав’яними схилами, самосівними деревами й доріжками, натоптаними за десятиліття відвідин. Волонтерські ініціативи останніх років поступово додають сюди елементи меморіального парку, але сама структура місця — це радше ландшафт, ніж архітектура.

• гранітна стела «Скорботна мати» з барельєфом і меморіальним написом;
• майданчик перед монументом, куди покладають квіти й камінці;
• ділянки братських поховань, частина яких не позначена на місцевості;
• меморіальний знак жертвам Голокосту, встановлений 2002 року;
• молоді насадження горобини, висаджені волонтерами як символ памʼяті;
• схили Пушкарівської балки з природною рослинністю, які й досі зберігають сліди протитанкових ровів.

Чим зайнятися і для кого

• Родинам загиблих — місце поминання для тих, чиї рідні зникли в Полтаві в роки окупації; імена відомі лише для приблизно трьохсот жертв, тож для більшості це єдина точка памʼяті.
• Єврейській громаді Полтави — головне місце вшанування загиблих у листопаді 1941 року; сюди приходять у памʼятні дати й на щорічні поминальні заходи.
• Учителям і дослідникам — місце для серйозної розмови про Голокост і окупацію на Полтавщині, підкріплене матеріальними свідченнями, знайденими під час обстежень.
• Волонтерам — тут триває багаторічна робота з упорядкування території: висадження дерев, догляд, збір коштів на меморіальну скульптуру й лави.
• Місцевим мешканцям — зелена смуга на околиці, але з чітким розумінням: гучний відпочинок і пікніки тут неприйнятні.
• Тим, хто вивчає памʼять міста — приклад того, як трагедія десятиліттями лишалася в тіні офіційної версії й лише зараз повертається у публічний простір.

Як дістатися і практичне

Меморіал розташований на південно-західній околиці Полтави, у Пушкарівській балці, дорогою в бік села Пушкарівка й далі на Супрунівку, поблизу території колишніх артилерійських складів. Громадським транспортом сюди їдуть приміські та міські маршрути, що прямують у південно-західному напрямку, — від найближчої зупинки треба ще пройти пішки, тож зручніше приїжджати власним авто або таксі, особливо у складну погоду. Вхід вільний і не обмежений годинами, огорожі немає, жодних кас чи квитків. На саме вшанування достатньо 20–30 хвилин; якщо хочете обійти яр і оглянути місця поховань — закладайте годину-півтори. Освітлення відсутнє, тому після сутінків приїжджати не варто. Через воєнний стан діють комендантська година й обмеження на масові заходи, тож поминальні церемонії проводять у скороченому форматі; територія не є укриттям — найближчі захисні споруди розташовані в забудові за межами балки. Взуття беріть придатне для ґрунту: доріжки тут не мають твердого покриття.

Коли відвідати

Головна дата — 23 листопада, річниця наймасовішого розстрілу 1941 року; саме тоді сюди приходять громадські організації, родини й місцева влада, і місце наповнюється людьми. Весною яр зеленіє швидко, схили заростають травою, а молоді горобини, висаджені волонтерами, стають помітними — це найкращий час, щоб побачити, як меморіальний парк поволі формується. Літо тут глухе й тихе: висока трава, тінь від самосіву, майже повна безлюдність — час для приватного, некваплого візиту. Осінь — найсильніший емоційно сезон: горобина червоніє, схили жовтіють, і саме в листопаді ландшафт збігається з датою, до якої він привʼязаний. Взимку балка оголюється, і рельєф, у якому впізнаються колишні рови, читається найвиразніше.

Цікаво знати

До війни в самій Полтаві мешкало близько 12 860 євреїв, а по всій області — майже 50 тисяч, за даними перепису 1939 року. Німецькі війська увійшли в місто у вересні 1941-го; окупанти зобовʼязали євреїв носити жовті зірки, а невдовзі почалися масові вбивства. Найкривавішим днем стало 23 листопада 1941 року: за архівними матеріалами, того дня в Пушкарівському яру розстріляли й скинули в протитанкові рови кілька тисяч людей — оцінки різняться від чотирьох-пʼяти до восьми тисяч, а історик Віктор Ревегук оцінює загальні втрати єврейської громади міста в 16–18 тисяч. Взимку 1941 року в яру гинули й радянські військовополонені, яких тримали без опалення в лютий мороз; сюди ж, за наявними свідченнями, потрапили розстріляні перед приходом німців політичні вʼязні та вбитий ромський табір. Загалом у Пушкарівському яру поховано понад двадцять тисяч людей, а громадські активісти наполягають, що йдеться про понад тридцять тисяч загиблих полтавців і військовополонених за всі роки окупації. Імена відновлено лише приблизно для трьохсот із них — відступаючи, нацисти нищили документи. Місце обрали не випадково: тут була околична територія колишнього артилерійського полігону й старе міське кладовище між Пушкарівкою та Супрунівкою, а глибока балка позбавляла вбивць потреби копати. Монумент «Скорботна мати» — гранітну стелу з барельєфом матері й написом «Памʼять про вас у наших серцях» — поставили 1970 року; авторство джерела подають по-різному, а архітектурне рішення повʼязують із Левом Вайнгортом, багаторічним головним архітектором повоєнної Полтави. Радянська версія памʼяті знеособлювала загиблих, тому лише 2002 року в Пушкарівському парку зʼявився окремий меморіал жертвам Голокосту. За належне увічнення понад тридцяти тисяч загиблих із 1983 року бʼється полтавець Віктор Дмитренко — і десятиліттями наштовхувався на байдужість. Ситуація зрушила у 2017-му, коли під час прокладання каналізаційного колектора виявили нові ділянки масових поховань і на місце вийшли археологи та фахівці всеукраїнської організації «Союз Народна Памʼять». 20 листопада 2020 року волонтери розпочали облаштування меморіального парку: висадили горобини, встановили памʼятну дошку, домовилися про лави й меморіальну скульптуру. Паралельно триває дискусія про надання Пушкарівському яру статусу обʼєкта культурної спадщини — саме це захистило б понад пʼятдесят гектарів колишніх артскладів від забудови.

Поради відвідувачу

• Поводьтеся тут як на кладовищі: без гучної музики, пікніків і фотосесій із реквізитом — під ногами непозначені поховання.
• Не сходьте зі стежок у глиб балки й не копайте ґрунт: територія лишається обʼєктом досліджень, а будь-яка знахідка має документуватися фахівцями.
• Плануйте візит на світлий час і в сухе взуття: освітлення тут немає, а ґрунтові схили після дощу стають слизькими.

Питання й відповіді

Що це за обʼєкт — парк чи меморіал? Це меморіальна зона і братська могила в Пушкарівській балці на околиці Полтави. Паркової інфраструктури тут немає; волонтери поступово формують меморіальний парк, але за суттю це місце поховання.

Коли встановили монумент «Скорботна мати»? У 1970 році. Це гранітна стела з барельєфом скорботної матері й написом «Памʼять про вас у наших серцях».

Скільки людей тут поховано? За різними оцінками — понад двадцять тисяч; громадські організації наполягають на цифрі понад тридцять тисяч загиблих полтавців і військовополонених за роки окупації. Імена встановлено приблизно для трьохсот осіб.

Що сталося 23 листопада 1941 року? Це був наймасовіший розстріл у Пушкарівському яру: за архівними матеріалами, того дня загинули від чотирьох-пʼяти до восьми тисяч людей, переважно євреїв Полтави.

Чи є тут окремий меморіал жертвам Голокосту? Так, його встановили 2002 року в Пушкарівському парку — окремо від стели 1970 року, яка була знеособленою за радянською традицією.

Що робиться на місці зараз? З листопада 2020 року волонтери облаштовують меморіальний парк: висаджують горобини, встановили памʼятну дошку, планують лави й меморіальну скульптуру. Роботу координують благодійна організація «Хесед Нефеш», Poltava Volunteer Community і ГО «Пушкарівський яр».

Чи можна сюди приїхати з дітьми? Так, але як на місце памʼяті, а не на прогулянку: варто заздалегідь пояснити дитині, що це поховання, і триматися стежок. Ігор, велосипедних гонок і пікніків тут не влаштовують.

Як дістатися без авто? Приміськими й міськими маршрутами, що прямують із Полтави в південно-західному напрямку, у бік Пушкарівки та Супрунівки, далі — пішки. Пряма зупинка біля самого меморіалу відсутня, тож закладайте кілька додаткових хвилин ходьби.