Полтавський міський парк

Полтавський міський парк — 124,5 гектара лісу в межах міста

Це не сквер і не парк культури, а дендропарк державного значення: сто двадцять чотири з половиною гектари балок, схилів і галявин, де стежки здебільшого ґрунтові, а замість атракціонів — каскад із чотирьох ставків і дев’ять видових майданчиків. Полтавці ходять сюди на кілька годин із рюкзаком і водою, і за день обійти всю територію справді складно. Тутешня діброва старша за сам парк: вона пам’ятає початок XVIII століття.

Родзинки

• Каскад із чотирьох ставків, з’єднаних між собою, з джерелами й струмками в балках; береги обсаджені вербою плакучою.
• Дев’ять видових майданчиків на схилах над водою, з яких відкривається весь каскад, а на обрії — Хрестовоздвиженський монастир.
• Верба Тараса — дерева, вирощені з живця, привезеного ботаніком Сергієм Івченком із Мангишлаку до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
• Яківчанський, або Шведський, ліс — залишок старої діброви, свідок Полтавської битви 1709 року; його конфігурацію зафіксували при впорядкуванні до 200-річчя баталії 1909 року.
• Ландшафтні композиції за географічним принципом — «Українська діброва», «Шведський ліс», «Кавказ» і «Галявина цвітіння».
• Колекція близько 230–260 видів і форм дерев та кущів, зібрана з провідних дендропарків України: модрини, ялини, берези, столітні тополі, верба плакуча.

Що всередині

Парк лежить на підвищенні — приблизно 120–140 метрів над рівнем моря — і прорізаний глибокими долинами, тому рельєф тут працює як головний архітектор: майданчики нависають над водою, стежки то падають у балку, то виводять на світлу галявину. Інфраструктури у звичному розумінні мало, і саме це багатьох сюди й веде.

• Мережа переважно ґрунтових стежок різної складності, від широких прогулянкових до вузьких лісових.
• Чотири ставки з копанкою, джерела та струмки в балках.
• Видові майданчики на високих схилах із панорамами на каскад і місто.
• Тематичні дендрологічні ділянки з деревами різних географічних зон.
• Світлі галявини для відпочинку на траві між масивами лісу.
• Ділянка старої діброви, що збереглася з часів, коли тут стояв незайманий ліс.

Чим зайнятися і для кого

• Любителям довгих прогулянок — тут реально пройти повноцінний денний маршрут, не виїжджаючи за межі Полтави.
• Фотографам і відеографам — дев’ять видових точок дають різні ракурси на каскад ставків, а восени тут найкращі кадри в місті.
• Родинам, які втомилися від людних парків — площа така, що навіть у вихідні легко знайти галявину, де ви будете самі.
• Дендрологам-аматорам — понад дві сотні видів і форм рослин зібрані ділянками за географічним принципом, тож маршрут можна будувати як екскурсію.
• Бігунам і любителям трейлу — перепади висот і ґрунтові стежки дають навантаження, якого не буде на рівних міських кільцях.
• Тим, хто цікавиться історією — Яківчанська діброва росла тут ще під час Полтавської битви, а на території колишньої садиби відпочивав видатний хірург Микола Скліфосовський.

Як дістатися і практичне

Парк розташований у північній частині Полтави й географічно відірваний від центру — це його головна практична особливість. Тролейбус сюди не ходить, маршруток небагато, тому найзручніше приїжджати автомобілем або велосипедом; місто обговорювало запуск тролейбусної лінії до парку, але цьому заважає брак водіїв і відсутність акумуляторних машин. Вхід вільний і цілодобовий, воріт немає. Закладайте щонайменше дві години, а на повноцінний обхід із видовими майданчиками — три-чотири. Взуття потрібне закрите й нековзке: доріжки здебільшого ґрунтові, після дощу схили слизькі. Освітлення на більшості стежок немає, тож повертатися варто завидна; вода й перекус — із собою, бо кіосків усередині масиву обмаль. Комендантська година в області діє з 00:00 до 04:00; під час повітряної тривоги лісовий масив укриттям не є, а мобільний зв’язок у балках місцями слабкий — попереджайте близьких про маршрут.

Коли відвідати

Навесні парк найшвидше оживає біля води: у балках прокидаються джерела, схили вкриваються первоцвітами, а «Галявина цвітіння» виправдовує свою назву. Влітку тут відчутно прохолодніше, ніж у місті, — масив тримає тінь, а над ставками завжди рух повітря; це сезон довгих денних маршрутів. Осінь — найсильніша пора: понад дві сотні видів дерев дають розтягнуту на півтора місяця палітру, і саме восени полтавці приїжджають сюди спеціально по кадри. Взимку парк стає прозорим і тихим, з видовими майданчиками, з яких без листя видно весь каскад ставків одразу; стежки в цей час замерзають і бувають слизькими на схилах.

Цікаво знати

За часів Полтавської битви на цьому місці стояла густа незаймана діброва — саме її залишок сьогодні називають Яківчанським, або Шведським, лісом, і його конфігурацію закріпили ще при впорядкуванні території до 200-річчя баталії 1909 року. Під час Другої світової війни зелений масив вирубали майже повністю. Нову історію парку почали навесні 1962 року, коли за рішенням уряду республіки про створення зразкових парків в обласних центрах почалося закладення дендропарку; ініціаторкою й головним рушієм справи була дендролог Яніна Яківна Яценко, а в перший день висаджування дерев узяли участь близько трьох тисяч полтавців. Уже 1963 року територія дістала статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення, а згодом — загальнодержавного; із 1977-го парк має заповідний статус. Урочисте відкриття відбулося в липні 1987 року, і того ж вересня парк посів друге місце на всесоюзному конкурсі парків. Колекцію збирали з провідних дендропарків України: тут ростуть модрини, ялини, берези, столітні тополі, верба плакуча, а окрема гордість — дерева, вирощені з живця так званої верби Тараса, привезеного ботаніком Сергієм Івченком із Мангишлаку до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Ландшафтні композиції створювали за географічним принципом і дали їм промовисті назви — «Українська діброва», «Шведський ліс», «Кавказ», «Галявина цвітіння». Історична пам’ять місця цим не вичерпується: у Яківцях була садиба «Відрадне», пов’язана з родиною видатного хірурга Миколи Скліфосовського, який провів тут останні роки життя й помер 1904 року. Із 2008 року в парку триває відновлення — екологічне оздоровлення й облаштування інфраструктури; територією опікується комунальне підприємство «Декоративні культури». Сучасна проблема парку не в занедбаності, а в біології: масив утратив частину дендрологічної цінності через самосів інвазивних порід, передусім кленів і червоних дубів, які пригнічують решту рослин, тож у планах — вибіркове розчищення від чагарнику та зайвих дерев із збереженням частини для біорізноманіття.

Поради відвідувачу

• Візьміть воду й перекус: усередині масиву торгових точок майже немає, а маршрут легко розтягується на три-чотири години.
• Взувайте закрите нековзке взуття — стежки ґрунтові, а спуски до ставків після дощу стають слизькими.
• Плануйте повернення завидна: більшість доріжок не освітлені, а зв’язок у глибоких балках буває нестабільним.

Питання й відповіді

Це той самий парк, що й «Перемога»? Ні. «Перемога» — окремий міський парк культури й відпочинку з атракціонами. Полтавський міський парк — це дендропарк площею 124,5 гектара в північній частині міста, без каруселей і з переважно ґрунтовими стежками.

Скільки часу потрібно, щоб обійти парк? Мінімум дві години на коротке коло. Щоб побачити каскад ставків і видові майданчики, закладайте три-чотири години; повністю обійти всі 124,5 гектара за один візит практично неможливо.

Як сюди дістатися без автомобіля? Маршрутками, але їх небагато, а тролейбусної лінії до парку немає. Альтернатива — велосипед: перепади висот на під’їзді відчутні, зате всередині маршрут вартий зусиль.

Чи є вхідна плата? Ні, вхід вільний і цілодобовий. Обмеження одне — комендантська година в області з 00:00 до 04:00.

Чи підходить парк для прогулянки з коляскою? Частково. Широкі ділянки біля входу прохідні, але більшість стежок ґрунтові, з перепадами висот і спусками в балки, тому з коляскою комфортно буде лише на периферії.

Чим цей парк відрізняється від інших у Полтаві? Масштабом і характером: це заповідна територія загальнодержавного значення з колекцією понад двох сотень видів дерев і кущів, каскадом ставків і рельєфом, який дає справжні панорами, а не рівні алеї.

Чи можна тут купатися чи ловити рибу? Ставки є частиною заповідного об’єкта, тому ставитися до них варто як до природоохоронної території, а не до пляжу; орієнтуйтеся на інформаційні таблички адміністрації парку.

Що тут пов’язане з Полтавською битвою? Яківчанський, він же Шведський, ліс — залишок діброви, яка росла тут 1709 року. Ландшафтна ділянка з такою назвою збережена всередині парку, а її конфігурацію зафіксували при впорядкуванні до 200-річчя битви 1909 року.