Найвідоміше полтавське сміттєзвалище знаходиться у невеличкому селі Макухівка. Виникло стихійно, тобто його ніхто не планував, воно утворилося самостійно, а з часом люди почали масово вивозити туди сміття з усього міста. Коли ж воно стало завеликим і почало нести загрозу, люди замислилися: “Що з цим робити?”. Варто зазначити, що в Україні полігонів для твердих побутових відходів майже немає, а більшість з них виникли так само стихійно. Далі на poltava-name.com.
Коротко про сміттєзвалище
Макухівське сміттєзвалище знаходиться на відстані 1,5 км від Полтави та в 600 м від села Макухівка. Варто зауважити, що воно є саме сміттєзвалищем, а не полігоном для твердих побутових відходів.
Працює звалище з 1954 року, а його площа сягає більше ніж 17,4 га. Нині ситуація така, що визначити точні розміри сміттєзвалища стало неможливо. Ще в 1996 році хотіли виділити на звалище 22,1 га, але чомусь було виділено 17,4 га, а інші документи щодо земельного розподілу належно не погодили, тому визначити розміри сміттєзвалища стало проблемним.
Сміттєзвалище не проєктувалося, а згодом і не перебудовувалося згідно зі стандартами, бо у післявоєнний період в 50-х роках містян мало хвилювало питання куди вивозити сміття і що з ним буде потім.
Після визволення Полтави почалася відбудова міста, що своєю чергою сприяла розширенню територій сміттєзвалища. Пісок брали з Білої гори, натомість завозили будівельні відходи та уламки зі зруйнованого міста. Потім сюди почали надходити відходи з заводів та стокові води, бо в 50-х Полтава ще не мала каналізації. Отак і Біла гора стала частиною сміттєзвалища.
Нині на території сміттєзвалища знаходиться понад 200 тонн сміття, що надходить з усієї Полтави. Крім того надходження сміття збільшилося у звʼязку з законом про заборону палити гілки та рослинні залишки, бо тепер люди ці відходи не спалюють, а вивозять до сміттєзвалища. Місцева влада на це зреагувала, і тепер, за можливості, гілки відвозять до заводу, перебивають на тирсу і вже в такому вигляді відвозять на звалище.
За час свого існування карʼєр повністю заповнився, а його кромки перевищують відмітку в 10 метрів. 60 років експлуатації є катастрофічним показником, і означає, що його більше не можна використовувати. Ще в 2000-х роках був припис обласної СЕС про нагальну необхідність рекультивувати звалище. В 2006 році занепокоїлися й екологи, вони заявили, що сміттєзвалище переповнене на 107%, а за статистикою ще й поповнюється тисячами тонн сміття щороку. За результатами досліджень у 2023 році сміттєве звалище переповнене більш ніж як на 135%.
Про небезпеку сміттєзвалища
Сміттєзвалище таких розмірів як у Макухівці має ряд небезпечних факторів, які спричиняють небезпеку, а саме: фільтрат, звалищний газ та тварини як розносники інфекцій.
Основною проблемою є фільтратні озера, тобто стічні води, що виникають в результаті проходження атмосферних опадів через товщину полігону, які концентруються на його дні. Це складна за хімічним складом рідина з неприємним запахом біогазу. Ці місця смердять, навіть земля. Отруйний фільтрат утворюють викинуті батарейки, акумулятори, побутова хімія, будівельні матеріали (фарба, клей, лак та ін.) і економні лампи, що містять у собі ртуть. Фільтратні озера утворилися на місці сміттєзвалища ще й через те, що звалище щороку займається, а для його гасіння необхідно декілька тонн води.
Отож пройшовши товщу відходів фільтрат збагачується токсичними речовинами. Без протифільтраційного екрана, системи відводу і очищення, фільтрат витікає по рельєфу та потрапляє до ґрунту, ґрунтових і підземних вод, а також річок Коломак і Ворскла. Це все призводить до забруднення довкілля не лише токсичними сполуками, а й патогенними мікроорганізмами та яйцями гельмінтів. Через фільтрат забруднюються річки і озера та вода в колодязях. Проте місцева влада стверджує, що за результатами досліджень стан питної води залишається в межах норми.
Ще однією з проблем є звалищний газ, який утворюється з органічних відходів Від перегнивання харчових решток, листя та гілок, без доступу повітря, утворюється чадний газ, переважно метан. Він накопичується в товщах сміття і потім може вибухнути утворивши пожежу. Тому щорічно у полтавців виникає питання: “Хто знову підпалив звалище?”, а відповідь проста, не хтось, а самозагоряння. Це явище буде повторюватися завжди, бо процес гниття на звалищі є постійним, а отже і самозагорянь не минути, крім того з щілин між сміттям постійно йде дим.
Як розв’язати проблему? Встановлення сортувальної лінії поблизу сміттєзвалища дозволить зменшити його об’єми. Також, якщо дотриматися виконання стратегії поводження з відходами для Полтавського субрегіону, то новостворені потужності з накопичення, сортування та переробки відходів витіснять Макухівське сміттєзвалище і його врешті закриють. Проте, варто зауважити, що наразі закриття звалища є неможливим, бо ж не буде куди звозити все полтавське сміття.
В футуристичних мріях Макухівське сміттєзвалище може стати родзинкою міста як парк чи поле сонячних панелей, які живитимуть місто та ближні села енергією сонця. Цьому може сприяти нова технологія рекультивації звалищ, яка впоралася навіть з найбільшим звалищем у США.