Величезний гідрологічний парк, який прикрашає Полтаву завдячує своїм своєю появою та розквітом жінці, яка віддала йому 40 років свого життя. Йдеться про Яніну Яківну Яценко. Вона пам’ятала всі рослини, які висадила власноруч, всіх хто допомагав їй у цій нелегкій справі та тих, хто перешкоджав роботі. У віці 90 років у 2016 році Яніна Яківна померла, але вона продовжується у своїй справі, кожна екзотичне дерево та кущ пам’ятає її турботу та відкрите серце. Далі на poltava-name.
Все життя присвятила природі
Дендрологиня народилася 1926 року у Київській області. Хоча все дитинство провела у на Полтавщині, адже її батько був відомим дослідником, працював на сільськогосподарській станції та мав кандидатський ступінь у галузі сільськогосподарських наук.
Вищу освіту Яніна Яківна отримала в Харківському сільськогосподарському інституті на факультеті плодоовочівництва. Згодом 5 років працювала у Вінниці, де займалася підготовкою голів колгоспів у школі. У 1955 році продовжила роботу у Полтаві, у сільськогосподарському технікумі викладала лісівництво і лісомеліорацію та овочівництво.
Другу вищу освіту отримала на педагогічному факультеті Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва. У 1962 році отримує вирішальну для свого життя посаду інженера з озеленення новоствореного парку “Поле Полтавської битви”. Хоча і пригадує, що зарплатня, яку пропонували, була вдвічі меншою, ніж вона мала в технікумі, згодилася без роздумів. Науковиця береться за власний проєкт дендрологічної частини парку, під яку відводиться площа в 100 га.
За проявлену відданість та фаховість Яніно Яківну переводять на посаду інженера з благоустрою в горкомунхоз, на її плечі лягає керівництво по озелененню всього обласного центру.
Через 13 років вона стає дендрологом парку на “Полі Полтавської битви”, і аж до виходу на пенсію займається озелененням та дослідженням парку. 1987 рік стає визначальним для кар’єри Яніни Яківни, вона отримує срібну медаль у конкурсі “Раціональне озеленення — елемент комплексного благоустрою міста. Тоді і плід її роботи — дендропарк відзначений дипломом другого ступеня ВДНГ СРСР.
У 2011 році жінка отримала ще одну знакову нагороду — міжнародну премію від фундації Жака Роше «Terre de Femmes – Земля жінок». Конкурс проводився в 16 країнах Європи та північної Америки.
Вона знала напам’ять та на дотик всі рослини, посаджені в парку
Хоча посаду Яніна Яківна залишила ще в 1990 році, з візитами на запрошення допомогти чи проконсультувати приїздила туди часто. А останні роки на запрошення вона проводила екскурсії, адже більше ніж пані Яніна, про парк не знає ніхто.
Свого часу вона займалася не лише збереженням автентичних видів рослин, а об’їздила всі республіки Радянського Союзу у пошуках цікавих екземплярів. Фінансування парку, як згадувала вона в одному з інтерв’ю, було досить обмеженим, мали розділяти на заробітну плату працівників та купувати нові сорти рослин, а найкращі з них були далеко не з дешевих. Однак свого часу охорону із території було знято, так багато зусиль Яніни Яківни виявилися марними, адже деякі види рослин порозкидали.
А після того, як дендрологиня пішла з посади, парк перейшов у стан розрухи, адже й копійки з міського бюджету на його утримання щорічно не виділялася. Фактично все, над чим так працювала пані Яніна: рослини, лавочки, сходинки, місточки, стежки були занехаяні та майже зруйновані.
Після виходу на пенсію Яніна Яківна створила великий архів парку, де написана його історія, список рослин, кількість видів, та як за ними необхідно доглядати. Його зараз зберігають у Полтавському краєзнавчому музеї.
Згодом після смерті Яніни Яценко почалося належне фінансування та відродження полтавського дендрологічного парку.