Лелече царство в Калениках

Є на Решетилівщині село під назвою Каленики. Воно славиться козацькою історією походження (бо заснував його легендарний козак Каленик у к.16 – на п.17 ст.), роботящими, згуртованими і дуже співочими людьми. А ще, повідомляє сайт poltava-name, село здавна пишається своїми крилатими оберегами, бо його давним-давно уподобали лелеки, звили тут численні гнізда, живуть-горя не знають і трепетно виводять потомство. А щасливим від того сельчанам нічого не лишається як птахами милуватися і за ними спостерігати.

Як воно — бути “Кращою лелечою школою”?

Серйозно за цю справу  взялася місцева школа на чолі з директоркою, еко-активісткою Людмилою Тищенко. Чому саме еко-активісткою? Бо не лише у турботі про лелек справа. Але про все по порядку.

Досліджувати лелече життя школа почала з 2009 року. Спершу цим активно переймався учнівський гурток “Лелеченька”. Старші школярі взялися не на жарт досліджувати різноманіття місцевих птахів, а ще рослини, водойми, урочища, балки. У результаті юні натуралісти представили чудові пошукові роботи, за що їх належно відзначено на обласному і всеукраїнському рівнях. Із доброю заздрістю, поглядаючи на такий приклад, згодом ініціативу підхопили і менші школярі, об’єднавшись у гурток “Цікава зоологія”. І так уже дітвора з наставниками старалися, що 2016 року Калениківський заклад загальної середньої освіти Решетилівської міської ради здобув звання “Кращої лелечої школи України”. 

“Наші гуртківці досліджували, коли прилітають у Каленики і відлітають у вирій із нашого села лелеки. Яка кількість гнізд цих птахів в селі та на околицях. За останніми даними їх не менше 16-ти, — розповідає Людмила Тищенко. — Вивчали діти і кількість пташенят у лелечих виводках, скільки з них вижили і зросли до дорослого стану, дати першого вильоту у вирій і час останнього відльоту. Приміром, в один із років ми помітили, що молоді лелеки подалися на чужину до 9 серпня, а старші ще тиждень-два не полишали Каленики. Цьому сприяла зокрема і погода, наявність на той момент достатньої кількості води поруч, кормової бази у зоні мешкання птахів. Бували винятки, що лелеки затримувалися в наших краях аж до вересня”.

З Індії та Африки —  прямісінько на Решетилівщину

І чого б його лелекам не затримуватися? Каленики — село мальовниче та зелене. Довкола чимало боліт. Тому і пригледіли пернаті цю місцину. Смаколиків тут для лелек: їж — не хочу! Так, згідно проекту Західноукраїнського орнітологічного товариства Всеукраїнська освітня програма “Лелека” учні дослідили і кормову базу для цього птаства у своєму селі і на його околицях. Червів, жаб, вужів, гадюк, комах та іншої смакоти для лелек тут як на “шведських столах” кращих курортів світу.

“А ще ми довідалися, що українські лелеки на зиму курсують за двома маршрутами на вибір: це або Африка, або Південна Євразія. Якось звернули увагу, що наші крилаті прилітають у село не одночасно, а ніби двома етапами. Тому і припускаємо, що наші рідні “туристи” повертаються десь з Індії  чи Африки, по різних за довжиною маршрутах. Й такі пари, можливо, зустрічаються в одному гнізді на Україні у наших Калениках!”, — міркує педагог. 

У селі біля людських дворів можна побачити чимало обжитих або вже старих і покинутих лелечих гнізд. Яковенкам особливо пощастило — поруч з їхнім обійстям одразу три жилих лелечих “оселі”. Сельчани це поважне птаство зроду не ображають. Нерідко ще й платформи для підтримки гнізд будують дбайливо. А гнізда стоять і по 20, і по 30 років… Вага гнізда — до 1 тонни. Птахи його клопітливо зводять протягом року і постійно “підлампічують” — така вже в них хазяйська натура.

Різали своїх кролів, щоб прогодувати пернатих

Калениківці дуже переживають за лелече потомство, щоб вижили всі народжені пташата. А ще — коли їхні крилаті прилітають занадто рано. Було, до однієї оселі (до тих же Яковенок) повернулися пернаті 2 березня, на вулиці ще холод та мороз, їжу птахам дістати важко. То доброї душі господарі різали домашніх кролів і годували тим м’ясом своїх крилатих. 

Знають у селі і ще одну щемливу історію. Її навіть у коротенькому слайд-фільмі “Лелече щастя” на Всеукраїнський юнацький фестиваль “В об’єктиві натураліста” представила третьокласниця  Марія Понітайкіна. Більше 10 літ над її подвір’ям жили лелеки, оселившись на стовпі. Та одного року через сильну бурю їхнє гніздо схилилося і з нього випало пташеня. Родина дівчинки вигодувала і виходила птаха. Він став на ноги і навіть навчився літати, але разом зі своїми батьками лелека так і не знявся у вирій і досі живе на подвір’ї у своїх рятівників. 

Навряд лелеки у поганих людей житимуть! Та таких у Калениках і пошукати. Щоправда з недбалості людської часто буває заплутається лелека, наприклад, у мішках-сітках з-під картоплі чи у вірьовках яких, недбало кинутих. І страждає тоді, може не вижити, травмувавшись. Нерідко у птахів бувають і неприємності з електродротами. Та то вже з їхньої необачності. “А от наші електрики місцеві дуже добрі і співчутливі, — каже пані директорка. — Коли встановлювали нові опори, старих не зачепили. А як же, там же гнізда лелечі!”.

Не лише за лелек уболіває місцевий люд і, зокрема, школа. На початку статті недаремно йшлося, що цей заклад живе в еко-стилі. Уявіть собі, тут досліджують у співпраці з міжнародною організацією особливості як росте на деревах листя, а ще спостерігають за хмарами, збираючи дані для супутника, результативно вивчають водойми. Але це вже теми для нових цікавих еко-історій… 

Народ скаже, як зав’яже

Українці пов’язують із лелеками чимало вірувань. В народі кажуть, якщо лелеки звили гніздо на даху будинку, то тут живуть люди, забезпечені благополуччям на многі літа. Вважається, що лелека на даху захищає будинок від блискавки. Селяни казали, якщо лелеки звили гніздо на сараї, то корови принесуть більше молока, а птахи гарно нестимуться.  

Якщо ж лелеча родина раптово відлітає з гнізда, але тримається неподалік, то в будинок прийде нещастя, але воно не зашкодить самій будові. Як птахи назовсім лишають насиджене місце, в народі вірили, що скоро такий дім згорить. 

Зустріти лелеку на дорозі — до успіху. Те, що птах пролітає над головою – обіцяє приємну зустріч. Якщо він сидить біля дороги – до побачення з родичами. Як крилаті летять повз будинок, то чекайте гостей. Той, хто побачить птаха над своїм будинком в момент відпочинку, проживе цілий рік у клопотах. Гарний знак – знайти лелече перо і принести його додому. Це притягує удачу, благополуччя і гармонію. 

Незаміжній дівчині побачити лелеку над головою обіцяє заміжжя протягом року.  Вишивка у вигляді пари пташок допоможе самотнім дівчатам знайти пару, а подружжю принесе благополуччя. Гарна ознака – побачити молодятами в день одруження, як над ними пролітає лелека.  Це ознака щасливого сімейного життя в повній гармонії і достатку. У Решетилівці молодята навіть традиційно пов’язують стрічки на імітацію “криниці-лелеки” біля Решетилівського професійного аграрного ліцею імені І.Г.Боровенського. Пари, які бажають народження синочка, обирають блакитні стрічки, які мріють про народження доні — рожеві або червоні. А хто не визначився — чіпляє стрічку, яка просто до душі!

Get in Touch